Людмила і Олег ще з раннього дитинства разом. Спочатку разом бавилися на вулиці, потім разом пішли в школу, а потім і до одного університету вступили, от тільки на різні спеціальності.
Тож коли пара сказала, що мають в планах одруження у 22 роки, то ніхто не був здивований. Через пів року після пропозиції відгуляли весілля і відразу після нього переїхали у окрему квартиру, яка дісталась Люді від бабусі.
Однак перший рік спільного життя закінчився для пари не найкращим чином. Почалися постійні сварки, непорозуміння, ревнощі. Тим більше обоє мали запальний характер. Так прийшли до висновку, що потрібно розлучатися. Хоч ніхто з них достеменно і не знав, чому вони роблять це, у чому істинна причина таких різких змін.
Під час процесу розлучення Людмила дізналася, що вагітна. І повідомила про це чоловікові. Той навіть запропонував припинити справу із розлученням, оскільки в нього ще є якісь почуття до дружини. Але вона вже все для себе вирішила. І дороги назад не було.
Після народження Павлика у Люди зав’язалися стосунки із колишнім однокурсником. Вони навіть з’їхалися в одну квартиру. А Олег не забував платити аліменти і провідувати сина. Та й на подарунки не скупився. Ніколи не приходив з порожніми руками.
Коли Павлові було 4 роки, Люда вирішила, що час записатися в садочок. Так Олег мав обов’язок забирати сина з саду і приводити додому.
Ось одного разу Людмила знову затрималася на роботі, тому попросила колишнього чоловіка зайти за малим. Та через кілька годин пролунав дзвінок. Нянечка запитувала, чому по хлопчика ніхто не приходить.
Жінка була шокована. Як так вийшло? Олег обіцяв, що забере сина. Вона швидко набрала його, та слухавку взяла медична сестра і повідомила, що чоловік знаходиться в реанімації внаслідок ДТП.
Ніби щось важке впало на серце Люди. Тієї миті вона кинулася викликати таксі. Забрала сина з садочку, завезла до батьків, а сама помчалася у лікарню.
Там лікарі не могли дати однозначної відповіді. Ніхто не знав, що буде з ним далі. Тому Людмила практично оселилася біля Олега. Ні на хвилину не покидала хворого. Чому ж вона тільки зараз усвідомила, наскільки їй важлива ця людина? Чому тільки в такій ситуації вдалося зрозуміти, що любов досі жива?
Жінка кожного дня молилася за здоров’я коханого. І нарешті їй вдалося побачити як він розплющує очі і примикає свій погляд на ній. Сльози щастя покотилися по її щоках, як горошинки. А Олег лише скромно усміхнувся і промовив ледве чутним голосом:
– Я завжди пам’ятав твої сльози радості з дня нашого весілля. Дивно, адже зараз ти плачеш точно так само, як тоді.
Як тільки Олегу дозволили їхати додому, Люда розпрощалася із своїм тимчасовим кавалером і забрала коханого додому. Тепер вони щасливі разом. Тепер у них повна сім’я.
Тож звідси й питання: невже для пізнання справжнього щастя потрібно пережити купу труднощів і пройти немало перешкод?
