На старості років я доживав один, дружини давно немає в живих. Діти уже дорослі у них своє життя, вони живуть скромно, але в добрі та злагоді. Мені було дуже самотньо аж поки я не взяв з притулку собачку дворової породи, назвав її Булька.
У мене невелика пенсія, вистачає лише на ліки та на їжу ледве-ледве. Зате у мене є додатковий дохід – я збираю скляні пляшки та здаю їх, то маю якусь копійку. Часто сусіди самі мені їх приносять, їм неважко, а мені заробіток.
Бульку у нас у дворі усі дуже люблять та разом із порожніми пляшками несуть мені кістки для мого чотирилапого друга.
На щастя, у нас в місті є пивзавод, куди я ці пляшки вожу щомісяця. Там платять набагато більше, ніж на скупці склотари, що неподалік від мого дому.
Сьогодні настав той день, коли я мав відвезти пляшки на завод, та ось біда – ляшка розбилася. Згодом мій запорожець не хотів заводитися, що за день! Врешті-решт мій старенький автомобіль якось завівся, але потім заглухнув. Я спробував ще раз та з горем пополам ми рушили. На світлофорі я не встиг пригальмувати та поцарапав Редж ровер, який стояв попереду. Ну все, думаю, зараз мені перепаде.
З автомобіля вийшла молода жінка, оглянула пошкодження та звернулася до мене:
– Ви що, окуляри вдома забули? Не бачите куди їдете? Як мені машину будете тепер ремонтувати? – зверхньо сказала вона, надувши свої силіконові губи.
– У мене маленька пенсія, доню, як же я тобі відремонтую таке дороге авто?, – відповів я та хотів уже під землю провалитися.
– Та мене не цікавить яка в тебе пенсія, – перейшла вже на ти гламурна фіфа, – я не буду платити за те, що зробив ти.
Це все побачила моя сусідка, підійшла до молодої пані та почала з нею розмовляти:
– Ану дай йому спокій, невже не бачиш, що він і так переляканий, а якби на його місці опинився твій батько, ти б хотіла, щоб з ним так розмовляли?
Тоді жінка заспокоїлась, на її очах виступили сльози, виявилось, що її батька давно уже немає, вона вибачилась та попросила у мене номер телефону.
Я щасливо дістався до заводу, здав склотару та вже зібрався їхати додому, як до мене зателефонував незнайомий номер. Це була жінка, авто якої я поцарапав. Вона запитала мою адресу та згодом приїхала з великим пакетом харчів для мене та Бульки, дала номер СТО для того, щоб я відремонтував свій запорожець та сказала, що все оплатить. Я хотів дати їй грошей за продукти, та вона відмовилась та дала грошей мені.
– Пробачте за мою поведінку, якщо Вам буде щось потрібно, то телефонуйте, я обов’язково допоможу, – сказала жінка та поїхала.
