Мої батьки жили в такі часи, коли ніхто нічого не знав про психологію. Похід до психолога вважався чимось ненормальним та накладало на людину клеймо. Мої батьки не змогли мене навчити як діяти в тій чи іншій ситуації, пов’язаній зі стосунками, бо самі нічого про це не знали.
Але зараз все інакше. Ця інформація тепер знаходиться у вільному доступі та нею можна користуватися.
Колись я була молодша та нерозумна, з головою кидалася в нові стосунки та мріяла про сильне кохання. Зустрівши Станіслава, я настільки розчинилася у ньому, що сама не помітила, як стала бігати за ним.
Згадуючи те, що я для нього робила, я розумію, що на його місці я б теж втратила до такої дівчини повагу. Тоді я була йому непотрібною, він використовував мене так, як йому хотілося.
Що б він не робив, як би він мене не принижував – усе забувалося рівно в той момент, коли Станіслав мене обіймав. Я була наче одержима та мені здавалося, що я можу піти за тим хлопцем на край світу.
Але коли коханий сказав, що між нами все скінчено, моє серце наче перестало битися. Мене ніщо не радувало, я перестала ходити на роботу та бачитися з друзями. У мене було лише бажання повернути свого коханого. Я почала робити для цього все можливі та неможливе.
Я ходила до нього на роботу, додому, шукала зустрічі з його батьками. Іноді, коли я приходила додому до Станіслава, двері мені відчиняли якісь жінки. Тоді я влаштовувала сцени ревнощів та сходила з розуму від напливу емоцій.
Пройшло пів року страждань та я врешті заспокоїлась. Стала намагатися побудувати нові стосунки. На моєму шляху зустрівся хороший хлопець Микола. Він зовсім був не такий, як Станіслав, у нього навіть на думці не було мною користуватися, навпаки, він хотів зробити мене щасливою. Що ще можна бажати? Але Микола не викликав у мене жодних емоцій. Ми зустрічалися декілька місяців, але я ніяк не могла забути Станіслава. Щоб не мучити далі Миколу, я вирішила йому в усьому зізнатися.
Ми розійшлися та я наважилася на відчайдушний крок. Мені потрібно було знову зустрітися зі Станіславом. А раптом він мене ще й досі кохає та у нас ще щось може вийти? Якщо ні, то хай він мені так і скаже та я перестану плекати марні надії.
Сталося те, на що я надіялась. Станіслав сказав, що радий мене бачити та ця розлука показала йому, що він ще й досі мене кохає. Він сказав, що ми тепер завжди будемо разом. І тут мене наче перемкнуло. Тепер я була йому потрібна, а він мені – ні. Станіслав в цю ж мить став мені нецікавим. Я добилася свого та тепер не знаю що робити далі.
Перед моїми очима постали всі ті знущання та неприємні слова, які він мені колись говорив. Це через нього я змарніла, у мене почалися проблеми зі здоров’ям та фінансами. Я увесь час вважала, що недостойна його та старалася стати кращою. А насправді я була достатньо хорошою, а Станіслав примусив мене в цьому сумніватися.
Раптом я збагнула, що ставилася до Миколи так, як Станіслав ставився до мене. Чим я краща за нього? Повторила його поведінку та безпідставно образила хорошу людину.
Я вирішила виправити свою помилку та зателефонувала до Миколи, довго просила у нього пробачення та пояснювала мотиви свого вчинку. Я була абсолютно впевнена в тому, що роблю.
