Перед тим, як піти й не повернутись…
Ярослав вийшов із дверей вокзалу на перон, трохи нахиляючись під вагою великої спортивної сумки з написом «Adidas» на плечі. Краплі поту промалювали блискучі смужки на скронях. Він оглянув перон. Вздовж стіни вокзалу тягнувся ряд лавок, зайнятих пасажирами, що чекали своїх потягів, або зустрічаючими. На одній із лавок сидів дідусь у сірому плащі й капелюсі. До нього і підійшов Ярослав.
Підійшовши, зняв ношу з плеча й поставив посередині лави, дістав із кишені куртки м’ятий хустинку й обтер обличчя. Тоді вже сів, з полегшення зітхнувши. Повз перон із гуркотом і свистом промчав, не зупиняючись, швидкий потяг. Потік теплого повітря, що пахнув шпалами та пилом, торкнувся обличчя Ярослава, зворушив його коротке волосся.
Він провів поглядом за поїздом, що швидко віддалявся, відкинувся на спинку лави, поклавши руку на сумку. Люди на пероні раптом заговорили, перервавши розмови на час проїзду потяга.
— Швидкий потяг номер… прибуває… Нумерація вагонів з голови поїзда, — невиразно пролунав у динаміку жіночий голос.
— Чи не почули, який потяг? — спитав дідусь, повернувши голову до Ярослава.
Той похитав головою й знизав плечима. Дідусь кивнув і глянув на наручний годинник.
— Вже третій раз оголошують, що прибуває, а його все нема й нема, — поскаржився він і зітхнув. — Як ви гадаєте, чому на вокзалах завжди невиразно оголошують?
Ярослав мовчав, уникаючи розмови.
— Ви кудись їдете? Речей, як я бачу, у вас багато. Сумка важка, — не здавався дідусь.
— Ну й детектив, — хмикнув Ярослав. — А у вас речей зовсім нема, тож я роблю висновок, що ви когось зустрічаєте. — Відповів у тон дідусю.
— Вірно. Зустрічаю, — радісно сказав дідусь. — Сина зустрічаю, — додав він із гордістю.
— А я від сина їду, — зітхнувши, тихо промовив Ярослав.
Це вирвалося мимоволі.
— Так. Життя, — теж зітхнув дідусь. — Тікаєте, значить. Тільки від себе не втечете. Свої проблеми з собою везе— І через п’ять хвилин Ярослав стояв коло дверей своєї хати, де його зустріли обійми дружини Олени та сина Данилка, усвідомивши, що саме тут, у цих стінах, його справжній дім.
