Тарас повернувся додому знову з порожніми руками. Минув місяць після того, як його звільнили з роботи. Пошуки нової не принесли жодного успіху. На вечерю дружина в черговий раз зварила ячмінну кашу на воді. Діти уже не могли на неї дивитися, а у батьків не залишилося грошей навіть на неї.
Дружина була у декретній відпустці. До цього не працювала. Тарас працював підсобником на будівництві, проте останнім часом роботи взагалі не було. Перед батьками постала величезна проблема: як прогодувати двох малих дітей:
Тяжке рішення віддати маленького Марка до дитячого будинку лягло важким тягарем на плечі його батьків. Бідність та безгрошів’я змусили їх зробити цей складний вибір, оскільки вони усвідомлювали свою неспроможність забезпечити обох дітей.
Отже, вони прийняли болісне рішення залишити молодшу доньку, а старшого сина віддати до дитячого будинку. Вони вважали, що хлопчику буде легше пережити розлуку з сім’єю, до того ж він старший й вже відчув їхню батьківську любов.
Перед тим, як залишити малого, мати Марка запевнила його: “Ми повернемося за тобою, я обіцяю. Як тільки тато знайде нову роботу, ми привеземо тебе додому. Будь сильним й терплячим, мій любий”. Вона ніжно поцілувала його в чоло, її очі наповнилися сльозами.
Перший час мати приходила до нього кожного дня. Гралася, розмовляла, обіймала й знову обіцяла, що скоро їхня розлука скінчиться. Проте з часом ці візити стали рідшими. Коли Марку виповнилося 12 років ніхто із рідних не прийшов його привітати. Дитина кожного дня сиділа біля вікна й виглядала маму, а матері так і не було. Якоїсь ночі дитинство Марка закінчилося з усвідомленням того, що в цьому світі він може покладатися лише на себе.
Свій гнів хлопець вирішив спрямувати на діло. Він досяг успіхів у навчанні, спорті та чітко визначився, чого хоче від цього життя. У 16 років вступив до одного з найкращих університетів України. Його старанність і доброта отримали похвалу як від професорів, так і від однокурсників, завдяки чому він отримав запрошення на стажування за кордон.
Повернувшись додому, керівник однієї з передових технологічних фірм, забрав Марка до себе. Він був переконаний, що хлопець проявить себе та досягне небачених висот у їхній команді. З роками Марк піднявся до керівної посади.
Весь цей час хлопець старався не думати та навіть не згадувати про своїх батьків. Він зосередився виключно на власному зростанні. Однак життя мало інші плани, оскільки його батьки знову вирішили повернутися у життя тепер успішного сина.
Вони знайшли його через рекламний банер компанії. Впізнати у молодому красивому чоловікові одягненому у вишуканий костюм та елегантну краватку власного сина було не складно. Марк був як дві каплі води схожий на батька. Вони прийшли прямісінько у його фірму та почали вимагати зустрічі із сином.
Марк не міг повірити власним очам. Після стількох років порожнечі та самотності у його життя повернулися рідні. Хлопець очікував, що зараз мати почне плакати, а батько обійме. Вони обоє проситимуть пробачення за свій вчинок та запросять додому.
Натомість батьки звернулися до нього з благанням про допомогу. Їхня молодша дочка, зв’язавшись з поганим хлопцем, провела якісь махінації, продавши родинний будинок. Нові власники їх виселяють просто на вулицю, а дочка втекла з кавалером та грішми.
Серце Марка скам’яніло. Вони повернулися не за ним, все що їм потрібно, його гроші та влада. Як прикро усвідомлювати, що ти не потрібен власній родині. Тієї миті хлопець зрозумів страшну істину – у нього немає батьків. Ці люди просто дали йому життя на цьому і все.
Марк вирішив допомогти їм, надавши кошти, необхідні для погашення усіх боргів. Однак він чітко дав зрозуміти, що не може прийняти їх назад у своє життя.
