Дружина прийшла додому в піднесеному настрої.
– Уявляєш, говорить вона. Сьогодні зустріла куму. То вона говорить, що кум збирається їхати за кордон на заробітки. Наразі оформляє документи. Добре було б, якби й ти поїхав. Поправимо фінансове становище. Зробимо ремонт у квартирі. Діти ростуть, одяг купувати потрібно. А якщо поїдеш, всі проблеми вирішимо.
Євген мовчки слухав дружину. Він давно говорив із кумом, щоб їхати разом. Але чомусь боязко. Ніколи не виїжджав далеко. Тому і не радився із Зоєю. А вона сама дізналася, і не проти, щоб він поїхав. Воно і справді, Роману чотирнадцять років, Наташі одинадцять. Незабаром зовсім дорослі стануть. Потрібні гроші на навчання. А на своїй роботі Євген отримує лише стільки, щоб оплатити комуналку, та на продукти. Навіть морозиво дітям не завжди дозволяють купувати.
Зоя дивилася на чоловіка і чекала, яке рішення він прийме. Вона відразу вирішила, нехай їде. Так краще. Менше голова болітиме від проблем. Але Євген мовчав. Це насторожувало. Коли дружина хотіла щось сказати, чоловік мовив, що він згоден поїхати. На тому і порішили. Через деякий час виїхали вони з кумом. Їхали на два роки. Не хотілося Євгену їхати з дому, але з кумом, не один, веселіше. Минуло три роки, коли чоловік приїхав у відпустку. Його, навантаженого подарунками, зустрічала вся сім’я. Євген не впізнав дітей. За ці роки вони виросли, Роман зовсім дорослий, Наташа також витяглася немов билинка. Радості багато, обіймають тата. Зоя заплакала від щастя. Нарешті чоловік приїхав. Вдома на нього чекав святковий стіл. Дружина постаралася. Ремонт зроблений красивий у квартирі, одягнені розкішно. Меблі нові. Все як і мріяли.
Повертатися назад Євген не хотів. Адже що планували, зробили. Але дружина наполягає. Роману вчитися потрібно вступив в інститут. Наташа підросла. Їй то телефон новий, то одяг як у подружок. І Зоя також гарно вдягатися звикла. А якщо вдома на роботу, знову жити за копійки. Не хотів їхати чоловік, але дружина вговорила. Тому вже через місяць зібрався в далеку дорогу. Коли знову приїде, не мав уяви. Як складеться.
Минуло чотири роки. Дружина телефонує часто, говорить, що Наташа також навчається в інституті. Роман закінчив навчання і збирається одружитися. Весілля хочуть влаштувати шикарне. Тому грошей потрібно більше. Зі сторони нареченої, додала Зоя, в батьків немає статків. Тому весілля все на нас. Євген задумався. Скільки ще йому заробляти гроші, адже потрібно все більше і більше. Вислав частку грошей, а сам вирішив, що приїде, постарається встигнути на весілля до сина.
Перед від’їздом телефонував дружині, повідомив, що їде, хоче встигнути на весілля до сина. Коли вийшов із потягу, його ніхто не зустрічав. Зателефонував дружині, вона сказала, що дуже зайнята. Тому додому нехай добирається сам. Ресторан знайде, а їй немає коли розмовляти. Вдома Євгена чекав безлад. В холодильнику їди не було. Весілля, але ж дружина знала що він приїде? Чоловік не поспішаючи вдягнув святковий одяг і поїхав до ресторану.
Дружина, пробігаючи мимо заклопотана, чмокнула Євгена в щоку. Роман усміхався, привітавшись із татом. Потім хвалився, яка мама молодчина, так гарно все організувала. Наташа прибігла, привіталася і пішла до подружок. Скоро чоловік залишився один. Стояв і питав себе, що я тут роблю? Потім розвернувся і пішов додому. Коли дружина з’явилася на порозі пізно вночі, Євген повідомив, що на заробітки не поїде. Вистачить. Він знайде роботу і працюватиме в своєму місті. Зоя кліпала очима, адже в неї стільки планів.
