– Яка незвичайна манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери свій телефон, або виходь з-за столу! — вкотре закричав Олексій на пасинка.
– Хочу і їм з телефоном! Тобі-то що?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десяти річний Єгор.
– Що ти сказав?! Поки я господар у цій квартирі, будь добрий, поважай і слухай мене! Я батькам у твої роки не смів нахабніти! — вилаявся Олексій, а Єгор вистрибнув з-за столу і захлопнув двері своєї кімнати.
– Що ви знову не поділили? Я вже навіть помитися спокійно не можу, ви відразу чіпляєтеся! Скільки можна?! — з ванної вийшла Наталія — мати Єгора.
– Твій син зовсім зжирів! Ніякого виховання! Це твоя провина, між іншим! — з готовністю закричав Олексій на дружину.
Наталія пройшла на кухню, присіла на стілець. Жінка зняла з голови махровий рушник, який намотала кілька хвилин тому. Втомлено витерла обличчя, глянула на чоловіка, потім видихнула і опустила очі…
…У вісімнадцять років Наталія завагітніла від однокурсника. Ніякої особливої любові тоді не було. Зустрічалися і все… Вона розповіла хлопцеві про вагітність. Він злякався і тут же байдужі дії своїх батьків підтвердив. Ті на швидку руку перевели хлопця в університет на іншому кінці країни, а Наталії виділили гроші на аборт.
Викидати малюка Наталія навіть не подумала. Вирішила народити і поповнити ряди матерів-одиначок.
– Ой, Наталко! Як мені тебе шкода! Це я у всьому винна, не догляділа. Треба було тобі пояснити. Сама на власному досвіді знаю, що значить виховувати дитину в одиночку. І ти тим же шляхом пішла. Прямо мою долю повторюєш… — причитала свого часу Світлана Антонівна, мати Наталії.
– Не переймайся, мам. Ти ж мене виростила. Я впораюся. Спочатку в академічну відпустку на рік візьму, а потім переведуся на заочне. Мільйони жінок так живуть, і я не гірша! Проживемо! — запевняла її Наталія.
– Ой, проживеш, звичайно… Але це не найкраща доля… Чоловікам чужі діти особливо не потрібні. А ти з таких молодих літ і вже з прицепом!
– Мамо, ну чого ж ти все зі своїми стереотипами? Я просто переконана, що є на світі той самий чоловік, який зможе полюбити і мене, і мою майбутню дитину. — з упевненістю відповідала Наталія.
– Ну дай-то Боже… — многозначно відповіла Світлана Антонівна…
…Через дев’ять місяців Наталія народила хлопчика, якого вирішила назвати Єгором. А далі життя закрутилося неймовірно швидко. Спочатку — академічна відпустка в університеті, згодом заочне навчання, робота, сесії, екзамени, перездачі, хвороби, дитячий садок, дні народження маленького синочка один за одним. Звичайно, виховувати дитину одній Наталії було дуже важко. Дякуючі матері, яка не залишила її в скрутну хвилину і допомагала чим могла.
…Наталія вже відвела синочка в перший клас, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але особисте життя так і не налагодила. Мати в своїх міркуваннях щодо чоловіків була частково права. Бувало, що за Наталією починали залицятися чоловіки. Одним жінка сама не відповідала взаємністю. Інші, як тільки дізнавалися, що в Наталії підростає син, відразу ж губилися під різними приводами. Так вона і жила з сином удвох.
– Наталко, ти бачила нового начальника будівельного? Який красень! — завзятим голосом запитала колега Лариса.
– Ні. А що, він з золота? — байдуже запитала Наталія.
– Ну з золота, не з золота… Але хлопець нічого! Ось буде сьогодні на загальному зібранні, сама його й побачиш. Тоді зрозумієш, про що я.
В той же день Наталія, як і всі співробітники компанії, познайомилася з новим начальником будівельного відділу. Олексій Сергійович виявився дійсно привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з чудовим почуттям гумору. Він, якось, особливо швидко влився в колектив компанії, завів дружні стосунки з колегами, але найбільше симпатизував саме Наталії. Її особливе ставлення до себе жінка відчула, здається, з самого першого дня.
Спочатку ввічливий Олексій запропонував випити разом по чашечці кави під час обіду. Далі — більше: запросив на перше побачення. Наталія погодилася, але для себе вирішила одразу ж: поки справа не зайшла далеко, потрібно швидко сказати про Єгора.
Про себе Олексій розповів, що до своїх тридцяти трьох років так і не одружився. До недавнього часу жив з мамою. Потім накопив на власну квартиру і тепер готовий одружитися.
Наталія також розповіла про себе і акуратно зазначила, що одна виховує сина. Олексій сприйняв це спокійно, додав, що завжди мріяв про сина. Наталія заспокоїлася, а далі їх роман стрімко розвивався. Жінка познайомила свого обранця з сином. Вони разом гуляли в парку, ходили в кіно. В цілому, все було непогано. Звичайно, на той момент і Олексій, і Єгор поводилися трохи відчужено. Наталія була щиро впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько і син.
– Наташ, може, ви переїдете до мене? — якось розпочав Олексій.
– Не знаю, Леш. Я б, начебто, не проти, але Єгор… Йому доведеться школу міняти, а він, мабуть, не захоче. — висловила свої припущення Наталія.
– Ну, захоче, не захоче! Ти його розбалувала, дорога. Як скажемо, так і буде. Треба просто поставити його перед фактом, що переїжджаємо, і ти йдеш навчатися в іншу школу. — відповів Олексій.
– Навіть не знаю…
Наталія дійсно хотіла переїхати до улюбленого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у зовсім нове життя.
Пройшло ще кілька місяців. Олексій знову заговорив про переїзд, офіційний розпис.
– Добре, Леш. Я поговорю з Єгором. Можливо, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року в твоєму районі в школу піде.
– Наташ, ми з тобою вже розмовляли. Чому ти все з своїм Єгором? Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він просто дитина і не йому вирішувати, де і з ким жити. — наполягав Олексій.
– Леш, я так не можу. Це мій син, у нього ж усі друзі в цій школі, секція. Я все ж таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Наталія готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все ж вирішила підняти цю непросту тему.
– Єгор, а як ти дивишся на те, щоб ми з тобою назавжди до дідуся Леші переїхали?
– А навіщо? — недоуміло запитав десятирічний хлопчик.
– Ну, розумієш, ми з ним любимо одне одного, одружимося і будемо жити як одна сім’я.
– Може, тоді я краще до бабусі переїду? — розгублено переспросив Єгор.
В повітрі зависла коротка пауза.
– Ні, синочок. Ну з якої стати до бабусі. По-перше, я хочу бачити тебе кожного дня. А, по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою треба і уроки вивчити, і приготувати. Ні.
Наталія відчувала, що переїжджати Єгору не дуже хочеться. Внутрішньо в ній боролися два почуття. З одного боку, вона любила Олексія, хотіла жити з ним в одній квартирі, разом засинати і прокидатися. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі довірливі стосунки.
– Наташ, заяву в РАЦС ми подали, давай тепер визначимося з датою переїзду. Мені здається, що чим раніше це станеться, тим краще буде.
– Леш, я поговорила з Єгорчиком. Мені здається, що він якось віднісся… — Наталія не встигла завершити фразу, тому що Олексій перебив її.
– Наташ, давай я за ним заїду після школи і поговорю по-чоловічому. Ти просто сильно його розбалувала. Що він у тебе як дівчина якась: поїду, не поїду…
– Ну спробуй… — з побоюванням погодилася Наталія.
Увечері Олексій мав привести Єгора додому. Наталія того вечора дуже переживала. В глибині душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, Олексію вдасться переконати сина в переїзді. Наталія приготувала смачну вечерю. Але, судячи з настрою, в якому приїхали Олексій і Єгор, розмова у них не відбулася.
– Наташ! Твій син — абсолютно невихований хлопець! — практично з порога заявив Олексій.
– З чого такі висновки? — спитала Наталія, проводжаючи поглядом Єгора, що поспішив відразу піти до своєї кімнати.
– З чого такі висновки? Ти ще питаєш?! Так він закотив таку істерію! Він хлопець, а гірше будь-якої дівчинки! Переїжджаємо і все! А то подивися, як вередує! Але я його перевиховаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вечеряти. — запропонувала Наталія.
Олексій вже сидів за столом, чекали лише Єгора, який досі не виходив зі своєї кімнати.
– Єгорчику, синочок, йди вечеряти. — крикнула Наталія, не йдучи з кухні.
– Не хочу. — відповів Єгор.
– Ну ти давай ще нюні там свої розпускай! Чесне слово, як баба якась! Лет вже чимало, а все соплі жуєш. На фортепіано ходиш! Біля мого дому є секція боксу, туди і ходитимеш замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олексій.
– Я краще буду жити у бабусі, ніж з тобою! — закричав Єгор, і Наталія по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Ніякої тобі бабусі. Жити будемо всі разом, і точка…
…Наталія та Єгор переїхали до Олексія. З тих пір спокійне життя Наталії закінчилося, тому що скандали в квартирі спалахували буквально щодня.
– Яка незвичайна манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери свій телефон, або виходь з-за столу!
– Хочу і сиджу в телефоні! Тобі-то що?! Ти мені взагалі ніхто… — огризався десятирічний Єгор.
– Що ти сказав?! Поки я в цій квартирі господар, будь добрий, поважай і слухай мене! Я батькам у твої роки не смів нахабніти!
– Що ви знову не поділили? Я вже навіть помитися спокійно не можу, ви відразу чіпляєтеся!
– Твій син зовсім зжирів!
Єгор вийшов з-за столу, не доїв свою порцію.
– Наташ, може, і справді його до твоєї матері відправимо? — запропонував Олексій.
– Ні, Леш. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну, тоді я його путівку завтра здаю. Не хочу терпіти його нахабство в відпустці, а йому треба хоч якесь покарання за свою поведінку. Ось і не поїде до моря.
– Леш, та що ти? Я без сина нікуди не поїду! — заявила Наталія.
– Нічого з ним не станеться, посидить з твоєю матір’ю і подумає.
– Леш, а якби це була твоя дитина, ти б вчинив з ним так само?! — раптово запитала Наталія.
– Зараз мова не про наших спільних дітей, а про Єгора.
– Ні, Леш, я без сина нікуди не поїду. Тим більше, що ти казав, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що це буде саме так! — заявив Олексій.
Наталія дійсно відмовилася їхати у відпустку без сина. Олексій образився, кілька днів ночував у матері.
Одного вечора у Наталії задзвонив мобільний. На екрані висвітилося номер свекрухи.
– Так, Ірино Степанівно.
– Наталю, ти що таке витворяєш? — з порога почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти збираєшся вийти заміж і вже перечиш своєму майбутньому чоловікові?! Олексій кілька днів живе у мене, у свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам-то не зателефонував?
– Досить тобі овечкою прикидатися! Ти маєш тішитися, що тебе такий чоловік з дитиною взяв, а ти ще й права качаєш! — випалила свекруха.
– До побачення. Завтра Олексій може повертатися в квартиру. Нас тут не буде до вечора. — Наталія поклала трубку.
Після цієї розмови вона зібрала речі. Ввечері вони вже були у своїй квартирі. Потім Олексій телефонував, намагався налагодити відносини, але Наталія відмовилася від продовження роману. Заяву з РАЦСу вона забрала.
– Ну і живи все життя зі своїм синочком! — на прощання заявив їй Олексій.
– І буду. — відповіла Наталія і навіки видалила номер Олексія, а потім і роботу змінила.
Ось така не зовсім вдале сімейна історія. Хоча ще невідомо, кому в цій історії пощастило….
