Перешкода для кохання
Яна розійшлася зі своїм хлопцем Валерієм, з яким зустрічалася довго, а потім навіть почала жити разом. Та зрозуміла одне діло побачення, а зовсім інше спільний побут. Разом вони не змогли.
Виходить, ми з ним як вода й вогонь, а мені здавалося кохання, думала вона, повертаючись з роботи.
Зараз знову побачу його в квартирі, де все розкидано, купа брудної посуду, крихти скрізь, а він на дивані, уткнувшись у телефон. Мене дратує все в ньому. Сьогодні поставлю крапку, вирішила вона.
Увійшла, оглянулася все як завжди. Валерій лежав на дивані, вже два місяці «шукав» роботу, але Яна нарешті зрозуміла: це просто відмазки, йому з нею дуже комфортно.
Валерію, знову те саме. Диван, безлад, і так місяцями. Ми розстаємося, збирай речі й іди, серйозно сказала вона.
Яночко, ти з глузду зїхала? Що трапилося? Усе було нормально, а тепер здивований Валерій схопився.
Це не «тепер». Я довго думала. Нам не по дорозі. Іди, я серйозно.
Ще пожалкуєш! Куди я вночі піду? пригрозив він.
Куди хочеш. У тебе ж є батьки, ось і йди до них.
Яна на кухні греміла посудою, вимила, прибрала. Заглянула в кімнату Валерій застібав сумку. Речей було мало. Проходячи повз, він кинув:
Пожалкуєш, і грюкнув дверима.
Кожні закриті двері це новий шанс знайти ті, що відчиняться, згадала Яна чужі слова. Радісно замкнула двері й посміхнулася. Ось і все. Нова жизнь. Треба було так зробити давно.
Батьки, довідавшись, що донька вигнала Валерія (якого вони не любили), тішилися.
Нарешті позбулася свого дармоїда! Невже тобі не соромно, що він сидів на твоїй шиї? «Шукав роботу» та він просто лінивий! лаяла мати Оксана. Тобі вже двадцять сім, час заміж. Знайди нормального хлопця.
Яна це розуміла. Працювала медсестрою у міській лікарні не в тихому відділенні, де можна дрімати вночі, а там, де постійно привозять важких хворих. Після змін поверталася виснаженою. Готувати було неколи, а Валерій ще й їсти вимагав. Тепер, живучи сама, вона купувала шаурму біля дому, їла й спала.
Минуло чотири місяці. Яна познайомилася з Олегом. Він привіз друга до лікарні після аварії. Побачивши Яну, одразу зрозумів це його доля.
Які в неї очі! Треба знайомитися! подумав він.
Коли все затихло, Олег стояв у коридорі, не знаючи, як підійти. Але вона сама вийшла.
Вибачте, мене звати Олег, буркнув він.
І що? Це мені нічого не каже, посміхнулася Яна.
Яно, принесі журнал! почувся голос. Вона побігла.
Ну й робота у них, подумав Олег. Коли вона поверталася, спитав: А коли у вас закінчується зміна?
Завтра вранці.
О чекав біля лікарні. Яна вийшла й аж здивувалася.
Ви?!
Ну так, я, усміхнувся Олег. Як вас звати?
Яна. А ви Олег.
Вона думала, більше не побачиться. Після зміни була втомленою, але чомусь не відчувала втоми. Олег сподобався їй ще вчора високий, зі світлим волоссям і блакитними очима.
Можу провести вас додому. Після таких змін я б не витримав.
Я звикла. А ви де працюєте?
У вантажоперевезеннях. Батько має бізнес, я йому допомагаю.
Ввечері вони зустрілися. Кафе, набережна, він підвіз її додому. Так почався їхній роман швидкий і гарячий.
Мати допитувалася:
Чому не приходиш?
Мам, я закохана!
Ну хоча б познайом нас з цим твоїм «обєктом»! наполягала Оксана.
Незабаром Яна з Олегом прийшли до батьків.
Мамо-тату, це Олег.
Мати глянула на нього й зблідла.
Вітаю, сухо сказала вона.
За столом Оксана мовчала. Олег почувався ніяково.
Чому твоя мати така? спитав він пізніше.
Не знаю
А справа була в тому, що Олег був сином заклятої ворогині Оксани. Колись Алла (його мати) відбила в неї хлопця. З того часу вони ненавиділи одна одну.
Мам, ми що, як Ромео та Джульєтта? спитала Яна.
Хто сказав, що ми ворогуємо? відрубала Оксана. Але я ніколи не пробачу Аллу. А ти знаходиш якихось хлопців То Валерій, то Олег.
Мам, Олег чудовий!
Тоді вибирай: або я, або він.
Яна розповіла Олегу. Він лише знизав плечима:
Діти не винні за батьків. Одружимося твоя мати звикне.
Олег розповів матері.
Ма, ти знаєш, чия дочь Яна?
Ні, але сподіваюся познайомитися.
Вона дочка Оксани, твоєї колишньої подруги.
Алла задумалася.
Ну і що? Ви не винні. У вас своє життя.
Вони одружилися. Батьки вітали їх, але трималися осторонь. Алла була щаслива,
