Не думала, що коли народжу дитину, то розсварюся з мамою. Адже завжди жила з нею в злагоді. А тут несподівано між нами виникло непорозуміння.
Почалося все з того, що мама почала з різних причин відвертатися від допомоги. Я спочатку не надавала цьому значення. Вірила маминим аргументам, що вона втомлена, голова болить, на сон хилить і таке інше.
Але мамині відмовки були настільки частими, що я зрозуміла – мама не хоче няньчитися з внучкою. Не любить вона дітей. І годі.
Однак мама заперечила моє твердження. Сказала, що справді почуває себе невдало. Але при цьому ходила в гості до подружок, гуляла в парку, читала книжку й таке інше.
Я не мала права їй докоряти. Проте було прикро, що вона часом мене не виручає. Бо так часом хотілося зустрітися з подругами або сходити в магазин за обновками, але не мала на кого залишити крихітну донечку.
Подумала про те, що матір. Можливо, вже забула, як бути з такими маленькими. Боїться відповідальності чи ще чогось. Тому так зволікає з допомогою. От підросте трохи внучечка, тоді годі буде її відірвати від неї.
Так збіг рік. Дитина почала самостійно ходити. Але матір не велася на допомогу. Ось і вже три рочки не за горами. Софія весела дівчинка, комунікабельна, дається любити. Але бабуся і далі її сторониться. Одне слово, зовсім не любить внучки. Чужа вона для неї.
Мені прикро, що матір так поступила з моєю дитиною Самій все-таки важко. Особливо зараз, коли пішла на роботу і спішу через усе місто, щоб забрати дитину вчасно з садочка. А матір під боком тим часом спацерує собі з подругами або просто дивиться черговий серіал.
Так ми без бабусиної допомоги і любові пішли в школу, закінчили успішно перший клас. Збігло ще кілька років. Несподівано зателефонувала матір і попросила завітати до неї в гості, але обов’язково з Софією. Бач, до неї подруга з Києва приїхала, котрої не бачила енну кількість років і мама хоче похвалитися внучкою.
Я хвилю мовчала. А потім сказала, що ми не прийдемо – у нас свої справи. Мама надулася і перестала зі мною спілкуватися.
Ну і хай. Не мала внучка бабусі в дитинстві, то тепер не так уже важливо.
