Перш ніж ображати свою невістку, подумайте, що ви також колись були на її місці. Чи сподобалося б вам таке ставлення?

Часто трапляється так, що після весілля подружжя залишаться жити в домі одних батьків. Швидше за все, переїжджають у будинок чоловіка. Так сталося і зі мною.

Одружилися ми із закінченням університету, знайшли хорошу роботу. Чоловік заробляв доволі непогано, я трішки менше. Молодший брат мого чоловіка поїхав навчатися у інше місто, тож його кімната була вільна для нас.

Сама я родом із невеличкого села, а Сашко з міста. Тож свекруха завжди дорікала мені з цього приводу. Нібито я не гідна знаходитися поруч з її сином. Виросла в провінції, то потрібно було там і залишатися.

Та приємно було, що Олександр завжди міг заступитися за мене і заспокоїти свою матір. Та не дивно, що так все складалося. Ніна Миколаївна не любила свого сина, а про мене то й мова йти не може.

Коли Сашко був маленьким, то постійно виховувався у будинках бабусь і дідусів. А в цей час жінка влаштовувала своє особисте життя і скоро одружилася вдруге. І після цього на сина взагалі не залишилося часу. Доводилося мало не назавжди перевезти речі до бабусі.

В той час молодший братик Саші був у пошані. Його наділяли подвійною любов’ю. Тож ми відразу знали, що як Юра закінчить навчання, ми муситимемо зібрати речі якомога швидше і з’їхати геть.

Скоро я завагітніла і жити зі свекрухою стало нестерпно. Роботу по господарству всю перекинули на мене, хоча знали, наскільки мені важко навіть просто пересуватися.

Невдовзі Юрій отримав диплом і повернувся до матері. Тож скоро ми орендували квартиру і переїхали туди. Як легко і вільно мені було у власному гніздечку. А свекруха взагалі рідко приходила у гості.

В цей час Юра почав багато випивати, приводити додому різних дівиць. А згодом з валізою на порозі з’явилася якась дівчина, що була вже вагітна від хлопця. Та до хорошої мами їй було так далеко. Вагітність не завадила їй палити, пити.

Ось тоді Ніна Миколаївна пізнала, що таке горе. У їхньому домі розпочалась справжня війна. Потерпала жінка немало від так званої невістки. І тепер опинилася на місці тої, кого ображають, а не хто ображає. Частенько у тій квартирі навіть була присутня поліція.

За 5 років ми з Сашею назбирали грошей на власне житло. Тому тепер могли дозволити собі завести другу дитинку. Ніна Миколаївна все ж рідко зв’язувалася з нами. І я бачила, що чоловікові боляче це усвідомлювати.

Через кілька місяців ми дізналися, що свекруха злягла від хвороби. І Юрій сказав, аби матір забирали ми і доглядали за нею. Та я не забула, скільки натерпілася від того життя з свекрухою, я не забула тих образ. Як би я не старалася, та забути це не в моїх силах.

Відразу я вирішила, що бачити в своєму домі нікого не хочу.

Тому скоро Юра завіз маму до тітки і залишив там. Тепер вона там доживатиме віку, поруч з рідною сестрою.

Я розумію, що невістка ніколи не може бути рідною дитиною, але все ж будь-яка людина заслуговує на якусь мінімальну повагу. І перш ніж когось ображати, потрібно подумати, що до твоєї дитини також хтось може так ставитися. Чи буде тобі це приємно?

Нині я маю дорослого сина, відповідно маю невістку. І я твердо знаю, що якою вона б не була, вона все ж заслуговує на нормальне ставлення до себе.

Оцініть статтю
Дюшес
Перш ніж ображати свою невістку, подумайте, що ви також колись були на її місці. Чи сподобалося б вам таке ставлення?