Першою народила Марта, потім Віка. Там і там хлопчик. Я неймовірна раділа. Обом онукам на родини купила візочок. Довелося бичка здати, щоб все оплатити. І знову Віці не вгодила, а Марту порадувала

Я мама двох прекрасних синів. Різниця між Марком та Петром невелика, три роки. Коли хлопці були маленькими, то було дуже важко впоратися з обома. Скажу вам так, що діти виростають дуже швидко, тож з часом я навіть раділа, що народила їх без великого проміжку часу. Брати дуже дружні, діляться один з одним своїми проблемами та планами, дають поради, приходять на допомогу.

Марк, старший, вирвавшись із села додому повертатися не хотів. Він завжди прагнув міського життя, бо фізична праця приносила йому один дискомфорт. На життя він заробляє своїм вмінням гарно говорити та переконувати всіх у власній правоті. Маю на увазі, що він у мене адвокат. До речі, саме в залі суду й познайомився з майбутньою дружиною. Не знаю в яку там халепу втрапила Віка, здається у неї забрали права за кермування автівкою в неналежному стані. Хай там як справу Марк виграв й отримав не лише гонорар, а й дружину.

Молодший, Петро, після училища повернувся додому. Міське життя було не для нього. Я й так дякую богові, що він зміг закінчити та отримати диплом, який йому так і не знадобився, власне кажучи. Працює Петро трактористом й у сезон заробляє не менше свого брата. Дружину Петра я знала з маленької дівчинки. Марта наша сусідка. Дуже хороша та мила дівчина. Завжди допоможе, словом гарним порадує, про здоров’я поцікавиться.

Я невісток не ділю на хорошу та погану. Обох люблю, поважаю та приймаю за рідних дітей. Від Марти я маю повагу, а от Віка – це окрема історія. Поясню на прикладах. Коли одружувалися Марк та Віка, я подарувала їм набір посуду. За тодішніми розцінками – це був дорогий подарунок й грошей я не шкодувала. Знаєте, що невістка з ним зробила? Віддала своїй матері. Павлові та Марті не весілля зробила такий же подарунок, так молодша невістка не могла натішитися та все дякувала мені за щедрість.

Це ж саме стосується консервації, овочів, круп – усе, що маю чи отримую на пай ділю між дітьми. Віка постійно крутить носом та каже мені, що вони не злиденні, що мусять приймати подачки. Марта дякує. Я вже до старшої невістки й так, і сяк пробувала підійти, подружитися, але взаємності немає. Ну не приємна я їй, як людина, й що з цим поробиш.

Думала, що ми все минеться, коли Віка сама стане мамою. Може тоді ми зможемо порозумітися. До речі, різниця між моїми онуками лише два місяці. Першою народила Марта, потім Віка. Там і там хлопчик. Я неймовірна раділа. Обом онукам на родини купила візочок. Довелося бичка здати, щоб все оплатити. І знову Віці не вгодила, а Марту порадувала.

Словом я втомилася шукати підхід до старшої невістки. Може у когось із вас є поради?

Оцініть статтю
Дюшес
Першою народила Марта, потім Віка. Там і там хлопчик. Я неймовірна раділа. Обом онукам на родини купила візочок. Довелося бичка здати, щоб все оплатити. І знову Віці не вгодила, а Марту порадувала