Перший блин комом
Соломія була гарною дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Кохають не тих, кого ми любим…» Їй симпатизувало багато хлопців. Але більшість із них хотіли усього й одразу, тобто — переспати. Навіщо чекати? Такі часи. Можливості не можна проґавити. Якщо не скористаєшся тим — скористається хтось інший.
Виховували Соломію в жіночому царстві. Про неї дбали бабуся та мама — інтелігентні й порядні жінки. Її назвали на честь прапрабабусі, яка виховувалася в інституті шляхетних дівчат, у тій, іншій Росії.
Дідусь помер рано, а мама розлучилася з чоловіком, коли Соломії було всього дванадцять. З дитинства вона любила читати книжки, де романтичні герої захищали честь коханих, йшли на все, щоб врятувати їх від холоду, голоду й лиха. І Соломія мріяла про таку любов — щиру й самовіддану, з побаченнями й поцілунками втікачами під місяцем. Вона була сучасною дівчиною, усе знала й розуміла, але хотіла саме такої любови.
А сучасні хлопці в більшості позбавлені всякої манірності й стриманості. Поспішали жити й отримувати задоволення. Квіти, точніше, одну троянду, дарували на першому побаченні, а від поцілунків одразу переходили до ближчих стосунків. І жодних прогулянок під місяцем. Квіти надалі дарували лише на знаменні дати й свята. За умови, що стосунки триватимуть довго, і справа дійде до весілля.
І жодної романтики. А багатьом дівчатам подобалася така любов. Їм теж хотілося усього й одразу. Навіщо витрачати час на побачення й порожні розмови, коли його можна провести з користю для тіла?
Соломія не була готова до таких швидкоплинних стосунків. Закохувалася до нерівного серцебиття, метушні метеликів у животі й страждала, як предмет її любові тягнув у ліжко зовсім іншу дівчину чи її подругу. Чоловіки поспішають нагулятися, поки є можливість і немає дружини й дітей.
Усі подруги давно повиходили заміж, народили, встигли розлучитися, знову одружилися й знову народили. І втомлено запитували Соломію при зустрічі, коли вона нарешті зустріне свого принца й вийде заміж. Але той єдиний, призначений їй долею, як у книжках, десь загубився. А раптом вона його взагалі не зустріне?
Мрії мріями, а час іде. Навколо неї все менше вільних хлопців, все більше розлучених. А чекати набридло. І серце хоче любови. А тут вона зустріла цілком симпатичного хлопця, з машиною й квартирою в додаток. Чим не наречений? І кинулася в любов, як у прірву.
Час минав, а заміж її Орест так і не кликав. Потім виявилося, що він одружений. Ні, він не будував підступних планів і не збирався нічого приховувати. Він просто від кохання втратив голову. Але ж і Соломія не ставила запитань. Та й із дружиною вони не жили. Не розлучився лише тому, що не бачив у цьому потреби. А тепер він зустрів Соломію й обов’язково розлучиться. Ось завтра серйозно візьметься за це питання.
Соломія зраділа й навіть не запитала, чи є в нього діти. А дитина, точніше син, був, тобто є.
Закохана Соломія терпляче чекала, коли її коханий розлучиться, і отримає його у своє повне й одноосібне володіння. І дочекалася. Але виявилося, що машину він віддав колишній дружині, щоб та погодилася на розлучення. Квартиру теж їй залишив. Однокімнатну не розміняєш, а вимагати частку не став, вчинив по-чоловічому, не дріб’язковЗ часом Соломія зрозуміла, що щастя не в ідеалах з книжок, а в тих маленьких радощах, які дарувало їй життя разом із сином та новою родиною.
