Так часто буває, що в одній сім’ї виростають абсолютно різні діти.
Мій молодший брат схожий на мене ззовні, але у нас зовсім різні характери. Батьки виховували нас однаково, старалися, щоб ніхто з нас не був обділений. Я, як старший брат, відчував певною мірою відповідальність за молодшого. Коли Петро пішов до першого класу, то я забирав його зі школи, бо батьки були на роботі. Тоді я навчався в старших класах та ми ходили в одну зміну. Потім я ще й уроки з Петром робив. Вже тоді він не думав про навчання, в його мріях було якомога швидше зробити уроки та піти на вулицю гуляти. Бувало й таке, що я замість нього писав у зошити. Тоді я старався писати наче першокласник.
Батькам не розповідав про це, адже у них і так клопотів вистачало.
Коли я закінчив школу та почав навчатися в університеті, то у Петра почалися проблеми з навчанням. Я більше не мав змоги допомагати йому та у брата погіршилися оцінки.
Згодом сталася неприємність, Петро розбив вікно у школі, батькам довелося відшкодувати збитки. Вони сказали мені, що не зможуть заплатити за навчання та мені потрібно було терміново знайти підробіток. Я взявся писати курсові та дипломні роботи. Цих грошей не вистачало та я влаштувався на роботу вантажником. Згодом все стало на свої місця, але так і продовжував писати курсові та дипломні роботи. Це давало мені додатковий дохід.
Після закінчення університету я влаштувався на роботу та став винаймати житло. Потім одружився.
Коли Петро з горем пополам закінчив школу, то виявив бажання навчитися їздити на автомобілі. Він відмовився вступати до університету. На його думку, якщо він вмітиме водити автомобіль, то його візьмуть на роботу і без вищої освіти. Молодший брат вирішив, що гроші, які батьки потратили б на його навчання в університеті, краще потратити на покупку автомобіля.
Але сталося так, що батько захворів та не зміг продовжувати працювати на своїй роботі. Мама залишилася годувальником в сім’ї та про авто можна було забути. Петро отримав права, але роботу собі так і не знайшов. Йому постійно щось не подобалось: то робота не престижна, то зарплата маленька, то від дому далеко.
Батькові потрібно було лікування та мама заробляла недостатньо, мені довелося допомагати їм грошима. Лікування дало свої плоди та батько повернувся на роботу. Петро знову згадав про те, що батьки повинні купити йому автомобіль. Мама пояснювала, що батько лише почав працювати та вони не мають грошей.
Поведінка Петра засмучувала всіх. Ще змалечку він звик отримувати все, що хотів, зараз мало що змінилося.
Нещодавно у нас з дружиною народилася донечка. Мама привітала нас та з сумом сказала, що вони з батьком не мають змоги купити їй гарний подарунок. Я відповів, що все розумію.
Петро не став очікувати, коли в батьків з’являться гроші на покупку автомобіля для нього, зібрав речі та поїхав нікому нічого не сказавши. Знайомі розповіли, що він поїхав на роботу за кордон, щоб заробити грошей на автомобіль. Побачимо чи надовго його вистачить.
