Петро, керівник компанії, проводив співбесіду для посади бухгалтера, і коли Таня увійшла в кабінет, йому перехопило подих, а серце почало битися швидше. Вона вражала своєю природною красою – золотисте волосся, яке було зібране у високий пучок, яскраві зелені очі, які промовляли світлою енергією, та приваблива фігура, яку підкреслював витончений костюм. Але найприголомшливішим був аромат, що оточував її, незрівнянний і схожий на квітковий букет. Він заворожив Петра з першого ж моменту.
Того дня інші кандидати пішли ні з чим, тому що Таня отримала роботу в компанії, а Петро внутрішньо заприсягся зробити все можливе, щоб заволодіти її серцем. Щодня він ставив свіжі квіти на її робоче місце, приводив дівчину у вишукані ресторани під прикриттям робочих зустрічей, бажаючи проводити з нею якомога більше часу. Він готовий був підкоритися будь-якому її бажанню, намагаючись зробити Таню щасливою.
Проте, його кохана дівчина виявилася заміжньою матір’ю двох малих дітей. Вона сама розповіла про це під час однієї з їх зустрічей. Ця новина не зупинила Петра, і він продовжував прикрашати її життя розкішшю та увагою, забуваючи про будь-які заборони та перестороги.
Таня ніколи не почувала себе такою бажаною та потрібною. З народженням дітей, чоловік припинив проявляти до неї будь-які знаки уваги. Їх подружнє життя давно перетворилося на сіру буденність. Коли востаннє він дарував їй квіти, вона і не пригадає.
А тут така приємна зустріч та знайомство. Петро Олексійович був втіленням жіночих мрій. Красивий, поважний, самовпевнений. Протистояти його чарам було вкрай важко та й чи хотіла жінка це робити.
Важке рішення прийняла Тетяна – вирішила подарувати собі щастя й покинула свого чоловіка та дітей, переїжджаючи жити до Петра.
Не минуло й пів року, як коханці зіткнулися з реальністю. Побутові проблеми стали загрозою для їхнього спільного життя. Речі Тані у ванній кімнаті, безлад на кухні після приготування вечері та її волосся на його подушці – все це дратувало Петра і руйнувало його мрії про ідеальне спільне життя.
Поступово палке кохання перетворилося на тиху ненависть у серці Петра. Він розумів, що його бажання заволодіти Танею зіграло проти нього. Чоловік картав себе за те, що накоїв. Як зізнатися колишній коханій, що почуття згасли? І що робити Тані, яка втратила все заради миттєвої слабкості, повіривши чоловіку, що не виправдає її сподівання?
Він розуміє, що дорога, яку вони обрали разом, була неправильною і часом їм обом треба йти своїми шляхами, знайшовши щастя та згоду в інших людях. Петро сильно шкодує і з надією шукає вихід зі складної ситуації, бажаючи прийняти правильне рішення і відпустити Таню та себе від пастки, в яку вони увійшли.
