Моя мама виховувала мене одна.
Відтоді, як батько зрадив її з найкращою подругою, вона перестала вірити чоловікам та нікого до себе не підпускала. У нас був дуже хороший сусід дядько Степан, він був вдівцем та моя мам йому подобалась, я бачила це по очах. Але вона була засліплена своєю образою та не вірила в те, що є хороші чоловіки.
Мама усе життя поклала на те, щоб виховати мене. Я виросла та закохалася в Петра. Він був теж з нашого села та працював на залізниці машиністом поїзда. У нас було кохання, я була дуже щаслива. Мама не дуже за мене раділа та розповідала, що вона колись теж була молода та дурна, як я.
– У нас все по-справжньому, – переконувала я маму, Петро мене кохає та кличе заміж.
– Навіть не подумай погоджуватися, зробить тобі дитину, награється з тобою та піде на інших жінок спокушатися, як твій батько, всі вони однакові.
Я не хотіла вірити в слова мами. Якщо у неї була нещаслива доля, то це не означає, що я її повторю.
Ми з Петром одружилися та я пішла жити до його батьків, щоб не слухати отруйних слів моєї мами. У нас було все добре, я завагітніла та ми стали готуватися до появи нашого первістка.
Мама слідкувала за Петром та розповідала мені про кожен його крок. Вона не лінувалася вставати рано вранці для того, щоб побачити як мій чоловік йде на роботу та з ким він бачиться.
– Не встигнеш отямитися, як Петро тобі зрадить. В нашому селі он скільки гарних жінок, багато з них самотні. Кожна хотіла б мати такого чоловіка, як твій. Думаєш, він втримається від спокуси?
А потім вона вигадала історію про те, що Петро в тамбурі затискався з провідницею. Та так мені все описала правдоподібно, навіть свідків привела. Я на емоціях в це все повірила, зібрала свої речі та повернулася до мами. Як би мене не вмовляли свекор зі свекрухою, переконували у вірності свого сина мені, все марно.
Петро прийшов додому, а мене немає. Він почав мене шукати, його батьки розповіли про те, що сталося.
Чоловік прожогом кинувся до моєї мами додому, хотів зі мною поговорити. Мама сказала, щоб він забирався під три чорти, мовляв, зрадникам тут не місце.
– Самі нещасні, так ще й життя своєї доньки хочете занапастити, – сказав Петро моїй мамі.
– Це ти занапастив її життя, коли зраджував.
Петро намагався пояснити, що він би ніколи такого не зробив, але марно.
Ще довго чоловік намагався мене повернути, але мама стояла у нього на шляху. Врешті-решт він не витримав та поїхав працювати в місто. Приїжджав лише на День народження нашого сина, завжди вчасно присилав аліменти. Після того, як Макарчику виповнився рік, ми розлучилися.
Згодом я дізналася, що у Петра з’явилася дружина та донька.
Та провідниця, з якою буцімто затискався в тамбурі Петро, вийшла заміж за напарника мого колишнього чоловіка. Саме з ним вона тоді була, коли мама все побачила. У них з Петром однакова форма та розмір одягу та мама все наплутала.
Таким чином вона розбила мою сім’ю, а дитину залишила без батька. Я теж добра, повірила їй, а не Петру. Тепер залишається лише кусати лікті.
А нещодавно Петро приїжджав з дружиною та донькою до своїх батьків у село. Та вони такі гарні та щасливі, що мені аж заздрісно стало. Зараз мама падає мені у ноги та просить пробачення за свій вчинок. А що вже тепер говорити? Вже пізно щось виправляти.
