Петро з Павлом брати. Але з раннього дитинства вони не можуть жити мирно. Завжди сперечаються, інколи доходило до бійки. Тату не один раз доводилося розбороняти хлопців. Навіть коли виросли, братерської дружби не було. Після школи кожен з них пішов своєю дорогою. Петро вчився в будівельному технікумі, потім інститут. Наразі працює в будівельній компанії на хорошій посаді. Три роки тому одружився, має двох донечок близнючок. До батьків навідуються часто. Іноді залишають внучок на тиждень. Бабуся з дідусем розважаться за час їхнього перебування. Тому коли вирішили з дружиною поїхати на відпочинок, просили батьків щоб дочки побули з ними.
Мама з татом погодилися. Петро привіз дівчат, накупив харчів і смакоти. Адже дівчатка проситимуть щось смачненьке. Залишив гроші. Батьки пенсіонери, які в них достатки. Збирають копійка до копієчки. І зі спокійною душею вирушили в дорогу. Павло після закінчення школи два роки шукав гарного місця. Перебивався заробітками, які іноді перепадали йому. Він намагався знайти щось таке, від чого матиме все і відразу. Але такого не буває. Коли зустрів Тетяну в кафе, подумав, що зустрінеться пару разів і все. Дівчина одиноко сиділа за своїм столиком. Як потім сказала Павлу, в неї там була призначена зустріч з молодим чоловіком, але він не з’явився. Павло підійшов до неї, запитав чи можна скласти компанію? Коли дівчина дала згоду, обом стало веселіше. За столом познайомилися, розговорилися. Чоловіку з Тетяною цікаво, жартували багато. Опісля провів дівчину додому. Коли побачив в якому палаці живе Тетяна, змінив свою думку. Вирішив, щоб там не було, обов’язково одружиться з нею. Ось про таке життя мріяв чоловік. І буде йому все і відразу.
Зустрічалися не довго, три місяці. Одного разу Тетяна повідомила, що вагітна, потрібно щось вирішувати. Павло не дав їй договорити. Він відразу сказав, що повинні одружитися. Адже народження дитини, це таке щастя для нього. Коли познайомилися з батьками дівчини, видно, що вони не в захваті від зятя. Не подобався він їм, але донечці перечити не стали. Через місяць вони одружилися. Весілля не було. Тато Тетяни відразу сказав, що допомагати не буде. Самі вирішили одружитися, самі дбайте про себе. Павла здивувало таке відношення до нього, зрозуміло. Але ж дочка їхня. Заради неї не хочуть забезпечувати молодих. Чоловік не відчаювався. Будуть допомагати своїй дочці, де вони подінуться.
Павло влаштувався на роботу, де платили малі гроші. З перших днів спільного життя Тетяна просила чоловіка знайти кращу роботу. Адже скоро їх буде троє. Через два місяці дівчина зрозуміла за кого вискочила заміж. Ледащий, а сваритися гаразд. Тетяна пішла від Павла до народження сина. Батьки прийняли її назад. Через деякий час народився Максимко. На аліменти не подавала, знала, що від такого батька не діждешся нічого. Павло в усіх своїх негараздах звинувачував батьків. Для Петра роблять все, дітей доглядають, а йому не дають грошей, щоб жити добре. Так і тинявся по світу незадоволений всіма.
