Моя однокласниця нещодавно втікла з дому через вікно. Зараз їй лише 16 і вона зробила це через непорозуміння з мамою. Матір сварилася і влаштовувала скандали доньці з різних причин, а інколи й без причин: занадто погані оцінки в школі, відвертий одяг, заняття та вподобання.
Під час одної із сварок жінка сказала, що краще вже не бачити її зовсім, ніж бачити в такому непристойному вигляді. І та, недовго думаючи, пішла, аби виконати її волю.
Ми з Анею були нерозлучні з тих пір, як вона перевелася в нашу школу. Разом ми ходили на всі гуртки і слухали однакову музику. І коли вона пішла з дому, я не могла не підтримати її.
Аня спочатку знайшла роботу, потім орендувала окрему кімнату в квартирі, де жили інші дівчата-студентки. Мені не хотілося нагадувати їй про матір, тож я особливо не цікавилась про їхні стосунки.
Одного разу я запросила подругу до себе в гості. А моя бабуся в цей час дивилася програму, де родичі приходили шукати своїх близьких, яких втратили з часом. Аня ненароком зиркнула за екран і її очі затяглися полотном. В програмі брала участь її матір.
Вона плакала, розповідаючи про свою трагедію. Доньку не бачила досить давно і так втомилася від вічних пошуків, що тепер надіється лише на це шоу.
На вигляд їй було років 45, мала розкішне руде волосся і гарні блакитні очі. Вона шукала свою донечку, що пішла з дому ще 15 років тому. В руках було фото Ані.
Тож, не довго думаючи, ми поїхали до будинку, де живе матір Анни. Якою ж щирою була радість тої жінки, коли в дверях побачила свою кровиночку. На очах сльози у обох. Вона пояснила, що вже сто разів пожаліла про ті слова, що вилетіли з її вуст 15 років тому.
Навіть мене зворушила ця зустріч, тож вирішила не заважати дівчаткам налагоджувати стосунки. Їм так багато треба розповісти одна одній.
А через три дні Анна повернулась і сказала, що все чудово, вона повертається додому.
