З Лілею ми дружили ще зі студентських років. Жили на одній квартирі. Разом навчалися та розважалися. Допомагали одна одній у навчанні та жалілися на кавалерів. У моєї подруги було палке кохання зі старшокурсником Борисом. Ми всі думали, що їхня історія закінчиться кохання, але не склалося. Перед випускним хлопця пара розійшлася.
Ліля дуже швидко вийшла заміж за іншого чоловіка, який був старшим від неї на вісім років. Востаннє ми бачилися на її весіллі. Я була старшою дружкою. Так сталося, що нам довелося розлучитися. Ліля переїхала з чоловіком в інше місто й так припинилося наше спілкування. Я знала, що вона народила двох діток на цьому все.
Ось минуло 30 років, як мені зателефонувала давня подруга та запропонувала зустрітися. Ввечері ми сіли до столу, а потім вирішили згадати молоді роки. Ліля принесла старі фотоальбоми. Там були наші фото із навчання, весільні фотографії та фото її маленьких діток. Не знаю, хто потягнув мене за язик, але при всіх ляпнула:
-Ліля, так твій старший хлопчик викапаний Борис! Подивись які схожі!
Подруга швидко зібрала фотографії та сказала, що мені вже час. Наступного дня вона зателефонувала мені та попросила зустрітися. Те про що вона розповіла було справжнім шоком.
Напередодні свого весілля Ліля зустрілася із Борисом. Він сам їй зателефонував та попросив його вислухати. Під час зустрічі колишній коханий зізнався, що його почуття не пройшли й просив втекти разом з ним. Подруга теж кохала його, але не хотіла ображати майбутнього чоловіка. Ліля відмовилася, але ту ніч провела із коханим. Уже після весілля вона дізналася про свою вагітність та точно знала, що батько дитини Борис.
Після того випадку вони більше не зустрічалися, а вона пообіцяла собі ніколи нікому не розповідати цієї історії. Сьогодні вона порушила свою обіцянку та про все зізналася мені.
Я не в праві її засуджувати, але як можна було усі ці роки обманювати свого чоловіка. Невже він не заслуговує на правду?
