Під вечір небо почало затягувати хмарами. Жінки стривожилися, залишати дітей в наметах, коли йде дощ, не бажано. До міста далеко. І їхали на два дні. Тому вирішили пошукати притулок в будинку.

Одного разу ми з друзями домовилися на вихідні поїхати за місто на відпочинок. Вирішити поїхати сім’ями, взяти дітей із собою. Нехай на природі розважаються. Свіже повітря корисно для здоров’я. Збиралися ми ретельно. Адже коли їхати з дітьми, потрібно брати всі необхідні речі, яких виявляється дуже багато. Намети, гамаки. Багаж вийшов великий. Нарешті розклали все по машинах.

Коли приїхали на берег річки, природа неперевершена. Діти бігали по траві, гралися м’ячем, намагалися побігати по воді. Ми дорослі ледве встигали направляти їх в інше місце. Але то краще, ніж у місті на асфальті. До вечора діти стомилися, полягали в намети відпочити. Нам, батькам, видався час відпочити, розслабитися. Ми сиділи, розмовляли, співали пісні. В місті не почуваєшся так добре, як на природі. Чоловіки ловили рибу. Щось упіймали. Прийшла черга розпалювати багаття. Зварити уху на свіжому повітрі, мрія кожного рибалки. А коли наступає ніч, на небо дивишся немов заворожений. Красиво.

Під вечір небо почало затягувати хмарами. Жінки стривожилися, залишати дітей в наметах, коли йде дощ, не бажано. До міста далеко. І їхали на два дні. Тому вирішили пошукати притулок в будинку. Неподалік розташувалося село. Декілька жінок пішли спитати, чи не впустять переночувати з дітками. На селі жили одні пенсіонери. Як сказала бабуся, яка вийшла подивитися, хто приїхав на красивій машині, в селі молодь не залишається дуже давно. Звідки ж бути молодому населенню. Запитали в бабусі, чи не скаже, хто впустить переночувати з дітками. На небі захмарює, щоб не захворіли в наметах. Бабуся Ганна погодилася прийняти відпочивальних у себе вдома. В будинку місця не вистачить, але в сараї на сіні вистачить на всіх.

Через деякий час вся компанія була на подвір’ї бабусі Ганни. Уху зварили на подвір’ї у бабусі. Діти після відпочинку, обдивилися всі закутки. В дальньому кутку за сараєм хлопчик Саша знайшов кошеня, яке не могло вилізти з ями. Погукали бабусю. Вона дякувала, говорила, що три дні шукає Рижика. Думала більше не побачить. Воно так і було б, якби не наша ватага дітвори, що носилися по подвір’ю. Котик голодний, кожен з дітей намагався погодувати його зі своїх рук. Правда це вдалося тільки бабусі Ганні. Він терся біля її ніг. А вона зі сльозами на очах дивилася на дітей, які відчули волю, бігали не тільки по подвір’ю, а і навкруги його. Якби не впустила відпочивальних, то і Рижика сама не знайшла б. А так користь взаємна.

Оцініть статтю
Дюшес
Під вечір небо почало затягувати хмарами. Жінки стривожилися, залишати дітей в наметах, коли йде дощ, не бажано. До міста далеко. І їхали на два дні. Тому вирішили пошукати притулок в будинку.