Я народилася у заможній родині. Татко мене просто обожнює, адже я єдина його донечка. Нещодавно я закінчила навчання, й на честь такої знаменної події, батьки подарували мені власну квартиру. Жити коштом мами й тата я не збиралася, тому влаштувалася на роботу. Там я і зустріла Віталія.
Почуття та кохання швидко спалахнули між нами. Ми з’їхалися та почали жити разом. Мій хлопець був для мене найбільшим божеством. Я була настільки закоханою в нього, що готова була виконати будь-яку забаганку. Купувала дорогі подарунки, готувала смачну вечерю. На вихідні ми літали за кордон відпочити.
Так ми прожили декілька років. Я почала заводити розмову про родину, діток та робити натяки на пропозицію. Віталій був тямущим, тому зовсім швидко я ходила з кільцем на пальці.
Підготовка до весілля була в самому розпалі. Ми вже замовили ресторан, розіслали запрошення, вибрали сукню, коли нареченому щось зробилося й він став кричати мені, що весілля не буде. Я зі сльозами на очах все скасовую, всім телефоную, а наступного ранку Віталій, наче нічого й не сталося, запитує чи все готово до торжества.
Мені стало так соромно за те, що доведеться знову всім телефонувати та виглядати справжньою дурепою. Нащо він так зі мною вчинив? Бачить же, що я несамовито його люблю.
