Свою свекруху я ніколи не вважала чужою. З перших днів знайомства вона для мене наче друга мати. З Вітею ми вже 12 років у шлюбі. За цей час Валентина Василівна жодного разу не влазила в наші стосунки та сім’ю. Буває я телефоную до неї, щоб на Вітю поскаржитися. Так мама Валя уважно вислухає, а потім підтримає та дасть мудру пораду, як краще в цій ситуації вчинити.
Кривого слова від неї не чула. Жінка-свято, настрій підніме, свіженький анекдот розповість. Якщо збирається якась компанія, ведучої не потрібно, Валентина Василівна в центрі уваги. Вона й виглядала молодше своїх років й із себе жінка доволі приваблива.
Просто не знаю куди дивився свекор, коли проміняв таку дружину на молоду коханку. Я коли про розлучення їхнє почула, спершу подумала, що це якийсь дурнуватий жарт, проте мамі Валі було не до жартів. Ніколи не бачила її в такому стані. Вона з останніх сил намагалася переводити все на жарти, але ж не камінь. Розплакалася, а я розгубилася, зазвичай все відбувалося навпаки.
Підійшла до неї, обійняла. Сказала, що свекор ще на колінах приповзе пробачення просити. «Той не приповзе, надто вже гордий. Я ж знала про його походеньки, але думала перебіситься. От і досиділася». Виходить, що чоловік їй зраджував, а Валентина Василівна себе звинувачує. Ох уже ці жінки.
Розлучили їх швидко, на квартиру свекор не претендував й після розірвання шлюбу переїхав зі своєю пасією в інше місто. Мабуть, побоювався, що колишня дружина буде переслідувати. Валентина Василівна з того часу сама не своя. Зникла наша весела щебетушка. Лежить на дивані, втупиться в стелю й ні їсти, ні пити не хоче.
З роботи пішла, пенсію оформила. Все для того, щоб з дому зайвий раз не виходити. Говорила з Вітею, кажу, що мама в депресії, треба її рятувати, а він лише рукою махає, мовляв, сама переживе. Я так не можу, за маму Валю дуже хвилююся, але не знаю, як її підтримати та повернути до життя.
