Діти в підлітковому віці часто втрачають контроль над собою, над власними вчинками. Хто за це має бути відповідальним? Батьки чи дирекція школи? Чи, може, саме суспільство як основа розвитку кожної людини, яке не спроможне розвивати високий рівень культури в ставленні один до одного? Адже кожен з нас є творцем цього життя. Власне, ця історія про складні стосунки між дітьми в підлітковому віці.
Юнак постійно пристава до дівчини, переслідував на кожному кроці. Врешті дійшло до того, що він привселюдно розстібнув їй Hаcильн0 ліфчик. Дівчина з розпачу вдаpила наxабу двічі в обличчя. Але історія набула іншого розвитку.
Адміністрація школи зателефонувала батькам дівчини і сказала, що вони повинні з’явитися в школі. Батько тоді перебував за межами міста, а мама працювала медсестрою і могла звільнитися з роботи лише о восьмій.
По телефону жінці повідомили, що її дочка вдарила хлопця і розбила йому лице. Це доволі серйозна справа. В школі на матір дівчини чекали директор, батьки хлопця з розюшеним обличчям, класний керівник. «Ми вас зачекалися!» – незадоволено мовив директор.
-Вибачте, була на операції. Я – медик, – пояснила жінка.
Класний керівник пояснив у чому суть справи.
-Зрозуміло. Ви чекаєте, чи я буду звинувачувати хлопця в сексуальному насиллі, що сталося в школі? Чи чого ви хочете від мене? Я не хочу роздмухувати цієї історії.
Тоді втрутився класний керівник:
Давайте не будемо роздмухувати цієї історії. Нічого страшного не трапилося.
Директор помітно почав нервувати:
-Ви не розумієте! Ваша дочка розбила хлопцеві обличчя!
Мама юнака чомусь почала плакати. Тоді заговорила дочка з матір’ю:
-Він сіпав мене за ліфчик. Я накричала на нього. Він почав це робити більш грубо. Я поскаржилася вчителеві. Останній сказав, щоб я не звертала на нього уваги. Коли цей нахаба все-таки розстібнув перед усім класом ліфчик, я двічі вдарила його в обличчя. От і все, – закінчила дівчина.
-Почувши слова дочки, її мама запитала: чому вчитель дозволив ображати один одного? Чому не вжив певних заходів?
-Розумієте, вона вдарила хлопця двічі, – знову втрутився директор.
-Давайте я торкнуся спереду до ваших штанів, – раптом сказала жінка.
-Що? – обурився він.
-Тоді хай учитель торкнеться ліфчика мами цього хлопця, – не вгавала обурена мама школярки.
-Ви що втратили здоровий глузд, – вже гнівно вимовив директор.
-Моя дочка не вдарила хлопця, а захищалася від фізичного насилля. Чому на її захист не став учитель, до якого вона зверталася? Гляньте на їх ріст – моя дочка 165 сантиметрів, і хлопець – два метри росту. Ви розумієте про що тут йдеться? Якщо ви, вчителі, не дозволяєте собі так вести, то чому дозволяєте робити це хлопцеві? Я звернуся в Адміністрацію району з тим питанням. А ти, якщо ще раз посмієш торкнутися до моєї дитини, я тебе посаджу в тюрму за сексуальне домагання. Зрозумів?
Жінка й справді цю справу виклала в Адміністрації району. Директор і вчителі вимушені були писати пояснювальні, щоб якось залагодити справу.
Суть цієї історії – завжди захищайте своїх дітей. Ставайте на їх сторону. Ніколи не мовчіть, якщо ви маєте рацію.
