В одному місті жила сім’я: тато, мама, і двоє діточок — син Максим і донечка Оленка. Оленка пізня дитина, на п’ятнадцять років менша від Максима. З самого народження Оленки, довелось хлопцеві опікуватись сестрою. Батьки раділи, які дружні в них діти, і виховували так, щоб завжди допомагали та підтримували одне одного.
Летіли роки, наче птахи у вирій, Максимові виповнилось двадцять п’ять років. В нього все складалось добре, спочатку армія, потім учився в технікумі, і при допомозі батьків фінансами згодом відкрив невелике кафе. Діла йшли добре, незабаром і ресторан уже свій, а потім ще один. Бізнес пішов угору. Одна думка непокоїла хлопця, не міг знайти свою половинку. Звичайно дівчата в нього були, але все не те.
Одного разу запросив товариш на день народження, яке відзначали в ресторані Максима. Гостей прийшло багато, Максим побачив дівчину, яка також прийшла на свято. Побачивши її, не міг відвести погляду, запросив на танець, розговорились, все в ній подобалось: красиве обличчя, струнка фігура, тембр голосу, весь вечір не відходив від дівчини. Познайомились, звуть Вероніка, і він зрозумів що вона та єдина, яку чекав так довго.
Минув місяць, прийшов Максим до батьків із Веронікою, знайомитись. Все було добре, невимушено, Оленка з Веронікою щебетали, сміялись, сиділи за столом до вечора, потім Максим провів наречену додому, а сам вернувся, щоб дізнатись, яке враження справила Вероніка. Мама сумно глянула на сина і промовила: не кохає тебе наречена, очі холодні, зиркає, наче прицінюється. Образився Максим на маму, і сказав, що все одно жениться, бо кохає він.
Ще через два місяці відсвяткували весілля, де все було по вищому розряду, так хотіла Вероніка. Купили будинок, машину Максим купив до весілля, перейшли жити в новий дім, сім’я. Батьки прийняли Вероніку, якщо так подобається синові, вони не проти, ждемо онуків. Але пройшов рік, другий, третій, а про діточок мовчать, для себе поживемо, говорять.
Підросла та Оленка, вступати до інституту, а знаходиться він недалеко від того місця, де живе Максим. Вирішили, що поживе в брата, поки поступить. Дім великий, місця вистачить на всіх. Не сподобалась така ідея Вероніці, але змовчала. Тільки, коли Максима не було дома, Оленці запропонувала прибирати дім, готувати, через те, що проживає в них безплатно, щоб відпрацьовувала. Оленка відмовилась, тому що знала, що Вероніка нігде не працює і сама в змозі піклуватись про свою оселю. І пішла ворожнеча між дівчатами. При Максимові Вероніка була ласкавою з Оленкою, а коли чоловіка не було вдома дорікала, що не кориться їй.
Оленка ж навпаки, не вміла хитрувати, і частенько брат докоряв їй, що вона ображає його дружину. Одного разу підслухала Оленка, як, розмовляючи з подругою, Вероніка вихвалялася, що дітей не хоче, і буде так, як вона скаже. А як Максим? Він так любить діточок, і сподівається, що невдовзі дитячий щебет лунатиме по будинку. Як поступити Оленці, розповісти брату правду вона зараз думає. А чи повірить він їй?
