Микола будував будинок з радістю. Купили на окраїні міста клаптик землі, на якій наразі будує будинок. Вони з Наташею мріють про велику сім’ю, тому місця вистачить усім. У них підростає син Олег. Допомагає татові, не діждеться, коли вже заселяться до просторого будинку. Будував Микола два роки, нарешті переїхали. Жити та радіти. Але захворів син. Думали просто простуда, але ні. Невиліковна хвороба. Куди не зверталися про допомогу, кругом розводили руками.
Після того, як не стало сина, дружина змарніла, перестала ходити. Лікарі говорили, що то на нервовому ґрунті. Та так і не справилася зі своїм болем. Пішла за сином через три роки. Микола залишився один. Тяжко було йому. Ніякої підтримки. Один як перст. Добре, що робота є. Хоч там відволікався. Дуже тяжко переживав втрату своїх найрідніших. Але як говорять, час лікує. Чотири роки ходив неначе хмара.
Одного разу помітив у сусіда жінку, якої раніше у нього не було. Степан розповів, що Зінаїда винаймає у нього одну кімнату. А що, будинок великий, живуть удвох із дружиною. А так і заробіток, хоч невеликий, але є. Виявилося, що Микола і Зіна працюють поруч, тому на роботу і з роботи ходили разом. Спочатку просто холодно віталися і йшли мовчки. Надалі почали розмовляти. Зіна розповіла, чому в таких роках пішла жити на квартиру.
Її син одружився. Наречена вже була вагітна, коли одружувалися. Квартира у Зіни двокімнатна. Коли народиться маля, тісно буде. Та й з невісткою не знайшли спільну мову. Тому, щоб не конфліктувати, винаймає кімнату. Син обіцяє сплачувати за кімнату. Так що вирішили мирно житлове питання. Наразі та з невісткою відносини покращилися. Микола своєю чергою розповів про своє життя, і яких дорогих людей вже немає поруч із ним.
Одного разу Микола запропонував Зіні, щоб переїжджала до нього жити. Він один, вона одна. Подобаються одне одному, то чому тягнуть. Адже не просто так запрошує, а пропонує вийти за нього заміж. Так і створилася в них сім’я. Син Зіни виявився гарним молодим чоловіком. Не цурався ніякої роботи. Коли мама стала жити з Миколою, запропонував допомогти зробити косметичний ремонт. Шпалери переклеїти, підкрасити де потрібно.
Якось владналося особисте життя. Всю свою нерозтрачену любов Микола перекинув на Костю, сина Зіни. Коли на свята приїжджав Костя з дружиною і маленькою донечкою, будинок оживав. Одного разу до них завітала сестра покійної дружини. Вона не соромлячись присутності Зіни та Кості почала говорити, що в Миколи крім неї і її доньки немає рідні. Тому потрібно, щоб Микола написав заповіт на користь Даші, її доньки. Щоб будинок не дістався по стороннім людям, і глянула в бік Зіни.
Обуренню Миколи не було краю. Він сказав, що заповіт складений на користь Кості. Тому їй тут робити немає чого. Допомоги ніякої, а будинок їй віддай. Наступного дня пішов до нотаріуса, склав заповіт на користь Кості. Щоб такі люди, як Ганна, сестра покійної дружини, не стала на заваді.
