Пішла від людини, яку до безтями кохала. І зовсім про це не жалію

Я дуже любила цього чоловіка. Часто мені навіть здавалося, що я дихаю разом з ним. Навіть миті життя не могла собі уявити без нього. Разом з ним раділа і сумувала. Замість звичного «привіт» казала «люблю», традиційного «бувай» вимовляла «кохаю».

Але в один прекрасний день зрозуміла, що власною жагою прагну розбудити серце людини, яка ставиться байдуже до мене. Яка просто користується мною, бо так йому зручно. І це зчитувалося в усьому – в погляді, поцілунку, дотику руки, в розмові, навіть у сексі. Це, звісно, травмувало мене.

Тривалий час вважала, що це минеться – перегорю і трохи стихнуть мої почуття, і в нас буде гармонія. А його серце не камінь – розтопиться від моєї ніжності. Що, можливо, я надто чутлива до всього, особливо в цих стосунках, тому ставилася поблажливіше до свого коханого, вважаючи, що причина таких непорозумінь криється у мені.

Однак збігали місяці, а ця любов забирала в мене більше сил, ніж додавала. Так, я почувала себе нещасливою у цих стосунках. Тривалий час обманювала себе, що нас пов’язує спільна любов. А все було не так. Це була отруйна любов, яка руйнувала мою душу. Вона затягувала мене все глибше і глибше. Порятунок був один – відпустити цю людину або втекти самій.  

І мені вистачило сміливості сказати «прощай». Знала, що треба пережити біль, сильний біль. Бо надто багато вкладала у ці стосунки: енергію, час, силу, ніжність. До останнього вірила, що серцем можна зігріти навіть камінь, і він опісля винагородить тебе – віддаватиме тобі власне тепло. Але все було не так! Мені це, на жаль, лиш здавалося.

І я пішла. Мовчки. Взяла свою валізу в руки і все – вийшла з його життя…

Мені стало легше. Я знайшла гармонію в житті. Стала щасливішою. У мене народилися прекрасні мрії. Страждання від моїх нерозділених почуттів залишилися в минулому. У токсичних стосунках я б цього не усвідомила – була б придатком до чоловіка, якого до безтями кохала, а він щоденно обпікав би мене своїм байдужим поглядом.

Рада, що свого часу довірилася власній інтуїції і пішла. Це було правильне рішення. Поступово знайшла в собі сміливість будувати життя так, як я цього хочу. Не оглядаюся в минуле – йду вперед. Знаю, що попереду мене чекає багато прекрасних митей. Чекає щастя!

Оцініть статтю
Дюшес
Пішла від людини, яку до безтями кохала. І зовсім про це не жалію
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.