Ходи зі мною! У мене подвіря без пса. Будеш добрим сторожем не ображу! Сів на велосипед і подався до села. Дорогою дід Тарас озирався разів зо три Але ніхто за ним не йшов.
Вона була «нелюдимою» собакою Так, як бувають люди «нелюдимі» Вона була такою самою
Колись, багато років тому, дід Тарас, пішовши у ліс за грибами, знайшов цуценя підлітка. Лише Господу відомо, як воно опинилося серед глухого лісу.
Вона просто мовчки блукала поміж дерев. Навіть не на привязі Маленьке, мокре після дощу створіння Дід Тарас нахмурився і підійшов ближче.
Невдала, не дуже вродлива Але все ж На нього глянули карі очі Не цуценячі Очі старого звіра Дід Тарас задумався.
Ходи зі мною! У мене подвіря без пса. Будеш добрим сторожем не ображу!
Сів на велосипед і подався до села. Дорогою дід Тарас озирався не раз Але ніхто за ним не йшов. Він уже й забув про ту лісову зустріч.
Загрався у господарстві. А воно було немалим: три кабанчики, свиня з поросятами, корова Маруся, десяток курей, шість качок із молодняком, та кіт Барсик
Дід Тарас скрутив цигарку Не любив він цих магазинних. Відчинив хвіртку, збирався присісти на лавці, як раптом завмер
На нього дивилися карі очі Так уважно Так глибоко, що він не знав, що й робити.
Ну що, йдемо у двір? Після довгої паузи цуценя подалося назад і зникло у темряві.
Так минуло не день і не два Карі очі стежили за ним щоночі, ніби визначали, чи вартий він довіри
І ось одного вечора, коли дід Тарас сидів на лавці і крутив цигарку, «вона» підійшла Обнюхала його і лігла біля ніг
Дід Тарас не був лагідним. До худоби ставився практично харч або користь. Хіба злічиш, скільки свиней, корів і курей пройшло через його руки?
А пес потрібен для охорони, кіт мишей ловити Він і не згадував уже, скільки собак загинуло за його життя. Хто від отрути, хто від хвороби От і тепер будка стояла пуста.
На початку літа Бурко здох Ветеринар сказав кліщі Та й ніхто особливо не сумував. Дід Тарас чоловік суворий, не схильний до сліз
А дружина його Ганна була ще жорсткіша Ох і норов у баби! Усе село досі тремтить, як вона теля одним ударом у лоб пришила, коли воно бодатися почало під час водопою
Дід Тарас затягнувся цигаркою і глянув на цуценя, що лежало біля ніг. Карі очі пильно стежили за ним
Ну що, звірюко, вирішив оселитися в мене? Слухай Годуватиму двічі на день, чим Бог пошле Але не кривдитиму. Будка є. Тепла. Іноді відпускатиму на волю вночі Ти ж вартовий! Щоб жоден чужак не пройшов повз двір без страху! Якщо згоден ходи за мною!
Так почалося її нове життя. Дід Тарас назвав її Зіркою. Звідки в нього взялося таке імя невідомо Тепер у Зірки була тепла будка, велике господарство і ланцюг.
Час минав, і з незграбного підлітка вона перетворилася на величного, могутнього пса, якого боялося все село. Ходили чутки, що в її жилах тече вовча кров.
Вона була страшно гарною і дивною Звички не собачі. Ніяких вилянь хвостом, ніяких облизувань.
Коли до неї підходив дід Тарас, його дружина чи родичі, Зірка просто лежала і спокійно дивилася на них своїми розумними очима.
А от чужинців вона готова була розірвати Навіть не гавкала гарчала І той рик був жахливий Але тільки вдень Тому її будку перенесли на город, щоб люди не боялися підходити до хати.
Зате вночі дід Тарас іноді відпускав її зі словами:
Через три години вертайся! Бач, доярки бояться на дойку йти через тебе! Нікого не чіпай! Три години!
Вона нікого ніколи не вкусила. Мабуть, в неї були інші справи Але завжди поверталася вчасно. Дід Тарас поважав її за це А може Та ні, тоді він ще не розумів
Цуценят Зірка приносила регулярно. І хоч у селі її боялися, малечі розбирали миттю. Навіть з сусідніх сіл приїжджали хоч і лякалися Зірку, але поважали. Вона ж не просто так кидалася Лише коли була причина.
Був звичайний літній день. Після сніданку Зірка грілася на сонці, одним оком спостерігаючи, як маленька Оленка грається у пісочниці під грушею, а іншим як баба Ганна полє город.
Зірка знала баба привязує онучку, щоб та не втекла. Оленці ледве виповнилося три, і батьки возили її в село на вихідні.
І ця мала завжди бігла першим ділом до Зірки, розкинувши рученята:
Зірочко! Зірочко!
І собаче серце стискалося від любові до цієї дитини Та того злощасного дня Зірка дрімала, стеживши за Оленкою, за бабою Ганною
Прокинулася від того, що хтось дряпає їй ніс кігтями. Вона розплющила очі. Кіт Барсик си
