Донедавна я думав, що у нас з дружиною все добре. Ми вже двадцять років у шлюбі, маємо дорослу доньку. Зараз Людмила проживає в іншому місті, навчається в університеті. Донька у нас справжня розумниця, вся в маму. Пішла навчатися на економіста.
Ми з Іриною обоє дуже успішні в кар’єрі. Зараз дружина працює викладачем в університеті, всі студенти її дуже люблять та Ірина доволі відома у нашому місті. Я маю свою власну автомайстерню.
Ми живемо в будинку, який колись переробили на свій смак. Впродовж всього сімейного життя цеглинка за цеглинкою ми добудовували свій будинок та, разом з тим, своє подружнє щастя. Я ніколи не бачив, щоб у когось в сім’ї була така гармонія та взаєморозуміння.
Ірина часто їздить на різні конференції в інше місто, іноді вона бере мене з собою. Але частіше за все їздить одна. Я радий, що у нас обох цікаве та насичене життя. Попри те, що ми багато часу проводимо нарізно, ми зберегли теплі почуття один до одного. Людмила каже, що хотіла б, щоб і в неї так було. Шукатиме такого чоловіка, як я. Мені від того дуже приємно.
Та якось Ірина повернулася з чергової конференції сама не своя. Цілий вечір вона мовчала та не могла підібрати слів, щоб пояснити свій стан. Я намагався її розговорити та все марно. Тоді я вирішив давати своїй дружині спокій, адже я її знаю, вона обдумає те, що хоче сказати, а потім ми поговоримо. Так сталося й цього разу. Наступного дня Ірина підійшла до мене та сказала, що вона вагітна. Я одразу сильно зрадів:
– Так чому ж ти турбуєшся, ти ще молода, народиш здорового малюка, я дуже радий, що вдруге стану батьком.
– Не станеш.
– Чому? – здивовано запитав я.
– Бо не ти батько цієї дитини.
Почувши це я аж присів.
– Тобто?
– Пробач, я дуже завинила перед тобою. На одній конференції я перебрала з алк _оголем та незчулася як опинилася в ліжку зі своїм лаборантом. Я кохаю лише тебе та це була лише хвилинна слабкість. Спершу я думала, що у мене немає місячних через те, що вже настав клімакс, а потім я вирішила зробити тест. Він виявився позитивним. Я впевнена, що батько цієї дитини мій лаборант. Ще раз пробач мені.
Ірина опустила очі, а я й не знав як реагувати на те, що сказала моя дружина.
Мені потрібно було йти в автомайстерню та я мовчки поїхав. Працювати не зміг, тож сказав працівникам, що мене сьогодні не буде.
Увесь цей час до мене телефонувала Ірина, я не міг ні з ким розмовляти, вимкнув телефон та пішов гуляти в парк. Той самий парк, де ми колись гуляли з Іриною. Які ж ми тоді були закохані, вважали, що ніщо не зможе нас розлучити. Невже це все так закінчиться? Не можу в це повірити.
З важкими думками я просидів до вечора. Коли прийшов додому, то побачив, що Ірина дуже схвильована, вона кинулася мені в обійми та сказала, що дуже хвилювалася за мене. Я забрав її руки з моєї шиї та пішов в кімнату доньки. Сьогодні я ночував там.
Зранку я сказав Ірині, що подаю на розлучення. Нікому не дозволю втоптувати в бруд свою гордість. Так буде краще. Навмисно чи ненавмисно, але Ірина мені зрадила, а за свої вчинки потрібно відповідати.
