Після медового місяця — гірка правда і новий початок
Оксана й Тарас щойно повернулися з медового місяця, який провели у сонячній Грузії. Вона затишно влаштувалася на дивані й гукнула у бік ванної кімнати:
— Який фільм дивимось?
— Не знаю, вирішуй сама! — почувся голос чоловіка.
Оксана відкрила його ноутбук і мимоволі глянула на неспаковані валізи в коридорі. «Завтра розберу», — пробурмотіла вона, відвела погляд — і тут почувся сигнал. На екрані з’явилося повідомлення. Вона клацнула на іконку — і її ніби током ударило.
«Скучила, коханий», — писала незнайома Марічка.
«Не сумуй, скоро повернуся», — відповідав їй Тарас.
Дата повідомлення — восьме серпня. За день до їхнього повернення додому. Оксана відкрила переписку й, затаївши подих, почала читати: «Марічка, цей вечір був чарівним…», «Ти сьогодні приїдеш?», «Так, рибко, я так за тобою сумую…»
Вона різко захлопнула ноутбук. За кілька секунд із ванної вийшов Тарас:
— Ну що, знайшла фільм? Може, комедію?
— О, так… комедія зараз почнеться, — холодно кинула Оксана. — Хто така Марічка?
Він остовпів.
— Яка Марічка?.. Я не знаю жодної Марічки!
— Правда? Тоді ось, полюбуйся! — і вона кинула ноутбук йому на коліна. — Щойно повернулися з подорожі, а ти вже з коханкою встиг нагулятися?!
— Почекай… Це нічого не означає. На корпоративі випив, вона сама до мене причепилася… Це помилка! Я тебе люблю!
— Помилка? Помилка — це вийти за тебе заміж! — Оксана вискочила з квартири й грюкнула дверима.
У таксі вона мовчки дивилася у вікно, по щоках котилися сльози. «Невже це відбувається зі мною?..»
Біля батьківського будинку її зустріла мати:
— Донечко, що трапилося?
— Подаю на розлучення. Я не буду жити зі зрадником!
— Тихіше, дитинко… заходь, поговоримо, заспокойся…
Минув тиждень. Мати заговарювала залишитися у них:
— Навіщо тобі орендована квартира? Живи з нами, скільки хочеш.
— Мам, мені тридцять. Мені потрібен свій простір.
Вона два дні шукала житло. Вчора подала на розлучення. Тарас ще намагався щось сказати, дзвонив, надсилаОдного разу, прогулюючись вечірнім парком, вона зустріла старого друга дитинства — і в його очах побачила щось знайоме, що здавалося втраченим назавжди.
