У мене була прекрасна родина. Люблячі мама й тато, старший брат захисник. Усіх кавалерів мені розлякував. Жили ми всі мирно та в злагоді. Часто подорожували, відпочивали кожного літа на морі, ходили в кіно чи просто проводили тихі сімейні вечори.
Зараз мені вже 26 років. Я вийшла заміж, живу в іншому місті, але все одно часто приїжджаю до батьків у гості. Наближалося Різдво, ми з чоловіком приїхали до батьків на гостину трішки раніше, щоб допомогти накрити на стіл. Коли ми з мамою залишилися наодинці, я розповіла їй про дивний сон, який наснився напередодні.
Стою я у лісі біля великої пишної ялинки. Сипить білий лапатий сніг. Мені так добре та радісно на душі. Аж раптом прибігає зграя вовків, оточують мене з усіх боків й хочуть напасти. Їх розганяє незнайома дівчина, що вийшла з глибину лісу. Підходить до мене й каже: «Не бійся, доню, мама завжди поряд. Я не дозволю, щоб з тобою щось трапилося». Після моєї розповіді у мами аж тарілка з рук випала. На очах з’явилися сльози, присівши за стіл, вона розповіла мені таємницю мого народження.
У Святвечір мама накривала на стіл, чекаючи на гостей, як раптом відчула біль унизу живота. Вона була на 9 місяці вагітності, але народжувати було ще зарано. Щоб упевнитися, що з дитиною все гаразд, того ж вечора тато завіз її у пологове відділення. Там її й залишили на ніч, щоб під наглядом була.
У палаті вона була не сама. На сусідньому ліжку лежала молоденька дівчина років 17. Правда познайомитися з нею не вдалося, бо вона була непритомна. Коли ж мама захотіла розпитати про незнайомку у медичної сестри та лише відмахнулася «складна вагітність». Всю ніч мама очей не зімкнула, бо переживала за свою сусідку. Періодично вона підходила до її ліжка та пробувала чи не піднялася у неї температура.
Прокинулася матір уже після обіду й одразу кинулася перевіряти, що там бідолашна вагітна. На великий подив, дівчина прийшла до тями й привіталася. Вона розповіла, що звати її Віра і нещодавно їй лише виповнилося 17 років. Батьки відмовилися від неї, коли дізналися про вагітність. Батько дитини втік одразу після їхньої ночі й більше вона його не бачила. Жила вона у селі своєї рідної бабусі та її прихистила. Та пів року тому старенької не стало. Тож залишилася вона одна однісінька на цілому білому світі.
Мамі було дуже шкода цієї дівчини. Зовсім юна та така невинна, у неї все життя попереду. Ми з нею подружилися. Віра дуже хороша й добра. Миле личко, великі сині очі та довге чорне волосся. Правда руки у неї не були, як у молодої, натруджені та поморщені від важкої фізичної праці. Віра розповідала, що працювала по наймах, адже пенсія у бабусі невелика. Ставилися до неї не надто добре. Грошей же дівчина не мала. От мама її й підгодовувала усім, що тато привозив.
На Різдво мама народила сина. Здоровий парубок, весь у тата пішов. Пологи пройшли легко. Через декілька годин немовля лежало у матері на грудях. Вона не могла надивитися на своє дитинча. Не випускала його з рук та постійно наспівувала колискову.
Однієї ночі мама прокинулася через сильне хвилювання. Непокоїлася вона за Віру, наче лихо якесь відчула. Тут і почула, як сусідка стогне від болю. Побігла одразу та покликала медсестру. Дівчину забрали до реанімації. Цілий день нікого не було видно і чути. Наступного дня мама сама пішла запитати, що там із Вірою, ніхто нічого не відповідав, сказали повертатися до палати.
Наступного ранку маму прийшов оглядати лікар у нього вона й дізналася, що сталося з Вірою. Пологи у неї були важкі, дитинку вона народила здорову, але недоношену. Сама ж не витримала й померла. Знала матір, що її передчуття про щось погане попереджає. Того ж дня пішла глянути на новонароджену дівчинку. Вона була така маленька, що страшно й на руки брати, постійно плакала.
Довго не думаючи мама прийняла рішення забрати дівчинку із собою. Розповіла про все батьку, він її підтримав. Привезли вони додому двох немовлят мого брата і мене. Виявляється я прийомна дитина. Моя мати Віра померла під час пологів, а інша мама – забрала у свою родину. Все своє життя я росла в любові та підтримці. Якби мама не розповіла мені правди я б ніколи не здогадалася, що не рідна їм. Дізнавшись, таємницю свого народження, я вдячна батькам за їх світлу душу та добре серце. А також вірю, що з народження моя рідна мама за мною приглядає й захищає від негараздів.
