Олена Андріївна не бачила свою доньку з того часу, коли та вийшла з пологового будинку. Як склалося її життя і чи жива дочка взагалі, вона не знає.
Жінка все своє життя пропрацювала в дитячому будинку, в який вона влаштувалася після того, як її донька народила сина та відмовилась від нього ще в пологовому будинку.
Олена Андріївна народила свою доньку у 20 років. Вона досить рано вийшла заміж за коханого чоловіка, але той загинув, коли дівчинці було лише 5 років, тому жінка залишилась сама з дитиною на руках. Вона старалась з усіх сил, щоб виростити хорошу порядну доньку. І спочатку в неї все вдавалося. Але в школі дівчинка попала під вплив не дуже хорошої компанії своїх однолітків.
У свої 13 років донька почала часто не приходити додому на ніч, траплялося навіть таке, що вдома її могло не бути цілий тиждень. В 15 дівчинка завагітніла. Олена Андріївна і чути не хотіла про аборт, вона сподівалась, що пройде трохи часу і донька візьметься за голову, тому не дозволила тій позбутися дитини.
Юна мама народила здорового хлопчика, але ще в пологовому будинку відмовилась від дитини. Жінка докладала максимальних зусиль, щоб всиновити онука, але їй відмовили, оскільки вона мала групу інвалідності.Вийшовши з пологового будинку, дочка Олени Андріївни так і не повернулася додому. Як склалося її життя і чи жива нині донька жінка не знає.
Щоб хоч якось вийти із ситуації Олена Андріївна влаштувалась на роботу в дитячий будинок, вдалося їй це не тяжко, оскільки вона мала медичну освіту. Таким чином жінка завжди була поряд зі своїм онуком. Їй подобалося проводити час з дітьми. Пізніше вона ще здобула освіту психолога.
Жінка мала гарний авторитет на своїй роботі. І після здобуття нової освіти, вона займалася тим, що знайомилась із сім’ями, вивчала їх характери, дізнавалась тонкощі життя. Вона вміла робити це досить гарно. Почала зменшуватись кількість дітей, які б хотіли повертатися із сімей назад. Довіра до Олени Андріївни зростала. І згодом їй вдалося забрати до себе рідного внука та оформити над ним опіку.
Сьогодні жінка працює на посаді завідувачки того самого дитячого будинку. Створює максимально комфортні умови, щоб діти не відчували себе обділеними увагою і щоб їм жилося комфортно. Їй вдалося найняти таку кількість працівників, щоб за кожною нянею було закріплено лише троє дітей. Також на території дитячого будинку створила центр психологічної підтримки, який надає допомогу майбутнім мамам, що опинилися в складній життєвій ситуації. Жінка має надію, що таким чином зможе зменшити кількість покинутих дітей.
Внук Олени Андріївни вже дорослий. Він здобув освіту архітектора і гарно реалізував себе у своїй спеціальності. На роботі він займає високу посаду. Нещодавно він одружився з хорошою і щирою дівчиною, яка дуже часто приходила в дитячий будинок бавитися з дітьми. Тому вони навіть удочерили маленьку синьооку дівчинку Машу яку так часто хвалила внукові його бабуся.
Найближчим часом молода сім’я планує добудувати власний будинок і подарувати бабусі рідних внуків.
