Після одруження поведінка зятя різко змінилася. Він більше не брався до роботи, повертався додому пізно й одразу до телевізора. Кудись поділися усі його плани та красиві слова. Надя ніби того й не помічає, бо кохає, а Віра Павлом ох як незадоволена

Заміж Віра виходила не через велике кохання. Семен давно бігав за нею та намагався привернути до себе увагу. Хлопець він хороший, тямовитий, а от душа до нього не лежала. Кілька місяців дівчина старанно його уникала, а потім він вирішив схитрувати. Прийшов зі сватами, наобіцяв батькам дівчини, що зробить їхню дочку найщасливішою у світі. Красиво говорити він умів. Мати все ж була на стороні Віри та хотіла, щоб дівчина сама вирішувала. Проте втрутився батько, який і дав згоду на одруження.

Життя з нелюбом було нестерпним. Семен знав та відчував, що дружина його не любить. Замість того, щоб завойовувати її серце, почав гуляти. Віра мовчки терпіла та мовчала, знала, що про розлучення й мови бути не може. Що люди скажуть, хто її, зіпсовану, візьме? Та й не на часі це, бо вона при надії.

Думала, народження дитини покращить ситуацію. Буде для неї розрада. Семен мріяв про сина, а вона дочку народила. Знову недогодила. З малечею чоловік не допомагав й жодного разу не взяв маленьку Надійку на руки. З усім Віра справлялася сама й ніколи не скаржилася.

Перед школою, вирішила поговорити з Семеном. Життя у селі важке, роботи немає, гуртків для дитини також. Вмовила його у місто переїхати. Тоді вона також працюватиме й для Наді більше перспектив. Чоловік погодився, сім’я спакувала свої речі, продала дім та землю у селі, а натомість купили квартиру у місті.

Поки Семен бігав за новими спідницями, Віра влаштувалася на швейну фабрику та почала брати замовлення на дім. З часом робота почала приносити гарний дохід. Зароблені гроші Віра ховала, чоловіку не зізнавалася скільки заробляє й подумувала про розлучення. Дякувати богу, Семен сам пішов до своєї коханки. Квартиру залишив їм із дочкою. Більше у житті Віри та Наді, Семен не з’являвся.

Хоч виховувати дочку самотужки нелегка справа, але після розлучення життя Віри власне й не змінилося. Тільки Надійка сумувала за татком, який міг раз в місяць до неї заговорити.

Час пролетів швидко та непомітно. Не встигла Віра вгору глянути, а тут її Надя на виданні. Привела у дім свого чоловіка. Павло ніби хлопець хороший. За роботу береться без запрошення, головою думає, плани на майбутнє будує. У квартирі все лагодить, від розмови не тікає. «Якщо щаслива моя Надя, то і я щаслива» – думала Віра й дозволила дочці вийти заміж.

Після одруження поведінка зятя різко змінилася. Він більше не брався до роботи, повертався додому пізно й одразу до телевізора. Кудись поділися усі його плани та красиві слова. Надя ніби того й не помічає, бо кохає, а Віра Павлом ох як незадоволена. Проте втручатися в життя Наді не буде, та й і часу не було. Захворіла Вірина мати, от жінка й катається до неї в село кожного дня. Була б її воля, то біля матері й залишилася, але ж як тоді на роботу добиратися.

Довго не думала й забрала хвору маму до себе. Дочка із зятем лише скривилися. Схоже вони розраховували на інший розвиток подій. Якось Віра випадково почула розмову зятя з дочкою.

-Ти маєш з нею поговорити. Я не збираюся тут тіснитися в оточенні трьох баб! Нехай твоя мама продає все, що там у вашої баби в селі є та купує нам квартиру. Інакше поїдемо жити до моїх.

«То он воно як! Зять хоче мед ложкою їсти у своїй квартирі, а заробити самому клямки не вистачає чи ж руки не з того місця ростуть». Наступного ранку Надя таки прийшла до матері з цією розмовою. Не очікувала Віра, що її дитина чужим розумом жити буде. На провокації та погрози не піддалася й сказала, що якщо їм щось не подобається, вихід вони знайдуть самі.  

Оцініть статтю
Дюшес
Після одруження поведінка зятя різко змінилася. Він більше не брався до роботи, повертався додому пізно й одразу до телевізора. Кудись поділися усі його плани та красиві слова. Надя ніби того й не помічає, бо кохає, а Віра Павлом ох як незадоволена