Ще з моменту, коли я почав заробляти гроші я збагнув, що витрати повинні приносити задоволення. Гроші важко заробляються, тож повинна бути компенсація за важку працю.
Моя мама намагалася навчити мене економії та я не хотів жити так як вона. Зарплата у батька була невелика та вона намагалася розтягнути її на цілий місяць. Я ніколи не бачив нового одягу та не їв магазинних солодощів. Моя мама пекла печиво та воно у мене вже стояла в горлі. Я хотів шоколадку з магазину, або хоча б шоколадних цукерок. З розваг у нас був похід у парк, причому ми все брали з собою. Я пам’ятаю як соромно мені було пити компот з пластикової пляшки. В той момент я хвилювався аби мене не побачив хтось з моїх друзів. я б тоді просто згорів з сорому.
На першу свою зарплату я купив три шоколадки та похапцем їх з’їв. Згодом я недобре себе почував, але воно було того варте. Потім я переїхав жити від батьків, бо більше не міг дивитися на ті злидні. Мені довелося винаймати житло.
Після оплати оренди житла грошей залишалося небагато. Але я не звик собі в чомусь відмовляти, тож ходив їсти в кафе, бо не вмів готувати. Так у мене швидко закінчилися гроші та я був змушений ходити їсти до батьків.
Навчившись на своїх помилках я став шукати наречену з квартирою, щоб не платити за оренду житла. На ловця і звір біжить та скоро я познайомився з Маргаритою. Вона була з багатої сім’ї та мені довелося докласти зусиль, щоб завоювати її.
Я добився свого, ми одружилися та мені вже не потрібно було платити за оренду. Крім того, батьки Маргарити допомагали нам фінансова, навіть автомобіль нам купили. Ми часто їздили кудись відпочивати та не забували похизуватися світлинами в соцмережах. Так створювалася ілюзія розкішного життя.
Але насправді все було не так. Маргарита як і я любила жити на широку ногу, але навиками планування бюджету не володіла.
Після нашого розлучення вона віддала мені автомобіль, в якому я деякий час проживав. Повертатися до батьків або йти на орендовану квартиру мені не хотілося. Зараз винаймаю кімнату в гуртожитку.
Я розумію, що потрібно економити, але приклад батьків мене аж ніяк не надихає. Що мені далі робити я не знаю.
