Нещодавно моїй старшій донечці виповнилося шістнадцять. А синові моєму дванадцять. З чоловіком я розлучилась декілька років тому. На щастя, наш розрив був тихим, спокійним, без скандалів і криків.
Наша сім’я розпалась, тому що у чоловіка була інша жінка. Та я сама винна, що так склалося. Не потрібно було перетворюватись у шалену домогосподарку. Олег сам сказав, що я думаю лише про дітей, а про нього й забула.
Дітям ми не стали роз’яснювати, чому все так сталося. Вони і так переживали. Але з часом просто звикли, що тепер живуть тільки з мамою.
Після розлучення Олег почав орендувати квартиру із своєю новою жінкою. До себе в гості він ніколи не кликав діток. Якщо й зустрічались, то десь в місті або ж у нас. Я не забороняла їм бачитися у нас вдома.
Та якось дочка з сином і самі дізналися причину нашого розлучення. А потім і про одруження тата з новою жінкою. Спочатку вони навіть бачитися не хотіли з ним і страшенно злилися. Та потім вдалося домовитися, що між ними буле все як раніше, якщо та жінка більше не буде втручатися у їхні стосунки.
Я завжди була люблячою і відповідальною матір’ю. Але час від часу мені так хотілося також десь вийти з подругами, відпочити. В такі дні діти відправлялись до бабусі. Не хотілося, щоб вони бачили мене не в дуже «презентабельному стані».
Якось ми всією фірмою відправилися на корпоратив. Але там святкували не лише ми. Були й інші організації. Тому на танцювальному майданчику зустрілися ми всі. Там то я і познайомилась із одним чоловіком. Після того вечора у нас зав’язався роман.
Так, він не був дуже мегакрасенем, але настільки добрих людей я ще не зустрічала. Живе він сам, має сина, але давно розлучений. Коли ми почали зустрічатися, я постійно мусила ховати квіти та інші подарунки від Микити. Одного разу я кинула їм фразочку, що не буду ні з ким зав’язувати стосунки поки вони не виростуть.
Про мого нового чоловіка знала лише мама. Це допомагало мені не падати духом. І якось вона ненароком «ляпнула» зайвого дітям про мої побачення. Тоді донька плакала і обзивала мене, син також кричав і звинувачував. Я намагалась донести, що теж маю право на щастя. Та ніхто не хотів мене слухати. Діти перестали мене помічати.
Микита нещодавно запропонував мені одружитися. Я б із задоволенням прийняла його пропозицію. Та вже уявляю, якою буде реакція Віки і Тараса. Але відмовлятися від свого щастя через впертість дітей теж неправильно.
Напевно, так мені і залишатися одинокою до самої старості.
