Я одружився 7 років тому. Дружина моя зі села, недалеко від райцентру. Я проживав у місті, але із задоволенням переїхав у село. Я люблю працювати у саду, у полі. Мене з дитинства це приваблювало. Тому, я мріяв продовжити своє життя в селі.
Моя дружина Марійка була гарною і веселою дівчиною. Коли ми побралися, то почали жити в будинку її батьків. Спочатку мене все влаштовувало. Я весь день був на роботі, а ввечері намагався допомогти батькам по господарству. У селі, як виявляється, постійно дуже багато роботи.
Але виявилося, що моя дружина лінива, сварлива і ще та пліткарка. Коли приходив з роботи, теща подавала мені вечерю і жалілася, як важко їй весь день поратися по господарству. Я запитую, а де ж Марійка. Виявляється, ще зранку поїхала в місто робити манікюр і досі не повернулася. Запитую, для чого їй це, вона ж з дому не виходить, не працює, нічого не робить. А мама лиш пожала плечами.
Ні, я не проти, що вона любить за собою доглядати, що робить усі ці жіночі штучки. Я для цього на роботі й працюю, щоб вона мала все, що хоче. Але ж не кожного дня! В неї що не день, то якісь справи й вона зникає кудись до вечора. Добре, хоч додому вертається.
Спочатку я якось не звертав уваги на спосіб її життя. А далі все більше мене почало дратувати і я відчув, що не даю ради задовольняти всі її примхи. Крім того, дружина здивувала мене своєю сварливістю. Мені почало набридати таке життя. Я вертався ввечері з роботи, а мені читали моралі про те, який я поганий чоловік, який невдаха, як мало заробляю і роблю для сім’ї, а в її подруг, чи якихось сусідок — набагато успішніші й кращі чоловіки.
За логікою дружини, чим більше грошей я їй давав, тим більше любив. Але нащо їй було знати те, як там в інших сім’ях. В нас була своя молода сім’я і Марійці треба було займатися своїм життям!
В один такий день, після ще одного скандалу, я зібрав речі і пішов. Я був щасливий, що нарешті все це припиниться. Через кілька днів мені зателефонувала теща. Я вирішив поговорити з нею, адже вона зла мені не зробила, ми з нею добре ладили. Навіть скажу, що вона мене розуміла й підтримувала більше, ніж моя дружина.
Уявіть моє здивування, коли я почув, що говорила моя теща. Вона просила мене повернутися до них. Обіцяла, що Марійка піде на роботу, нарешті займеться чимось, не буде влаштовувати скандали й вештатися десь цілими днями. Мені було жаль цю старшу жінку, яка була мені доброю тещею, але вона не могла відповідати за вчинки своєї дорослої доньки.
”Не ображайтеся, але я не повернуся. Зрозумійте мене правильно, надто багато зайвого було сказано й зроблено. Але вам я від щирого серця дякую й бажаю вам з татом довгого життя”, — відповів я і поклав слухавку.
Я вважаю, що зробив правильно. Я не можу змусити себе знову покохати цю жінку, бо вона, може колись, зміниться. Як я вже сказав, дуже багато образ ми одне одному сказали. Та і я не такий, як раніше. Я теж розумію, що був не достатньо добрим чоловіком, якщо наш шлюб до такої точки дійшов. Але, як на мене, зараз головне це усвідомити свою проблему й надалі більше таких помилок не робити. Ми не підійшли одне одному, не судилося нам бути разом…
