Місяць тому помер батько і мені у спадок залишилася квартира. З татом ми не були дуже близькими. Вони розлучилися з мамою, коли я була ще маленькою. Ми з чоловіком живемо з його батьками, вони люди хороші, в усьому допомагають, а ми підтримуємо їх, нам з ними добре.
Ми з чоловіком вирішили зробити ремонт в квартирі, щоб можна було здавати в оренду. Хоч і квартира і невелика, дві невеликі кімнати, але розташування дуже гарне, поряд парк і озеро. Оренда буде на порядок вища, ніж в інших районах. Зробили частину ремонту, залишилось зовсім трішки. І тут зателефонувала моя мама. Вона сказала, що її найкраща подруга залишилась без даху над головою, після пожежі, та ще й з малими дітьми на руках. Мама дуже просила щоб ми пустили Надю, так звати мамину подругу, пожити в квартиру. Не безкоштовно звісно, але тієї вартості на яку ми розраховували при здачі в оренду, вона зможе платити лише половину. В подальшому сама доробить ремонт, якщо будуть вільні кошти.
Мама дуже просила за подругу, сказала, що вона добра людина, їй дуже шкода Надю з дітьми. А ми – її остання надія. Зараз зима, холод, а їй з дітками немає куди йти. Вони з мамою ще з університету дружать, Надя завжди допомагала мамі, завжди приїздила в гості. Мені також дуже шкода мамину подругу, і я би з радістю впустила її пожити з дітьми. Але що скаже мій чоловік і його батьки? Ми живемо всі разом, в квартирі його батьків, дітей ще немає, але найближчим часом плануємо. І виходить, що зробили ремонт, живемо всі в одній квартирі, а в свою квартиру я посилю чужу людину? Я не знаю, як правильно мені зараз вчинити? Що сказати родині чоловіка? І чи варто впускати мамину подругу? Вона ж не скоро зможе придбати своє житло.
