Дмитро часто згадує, як в дитинстві на канікули їздив до дідуся в село. Як весело проводили час. Згадує пиріжки, які бабуся пекла в печі. Але то було давно. Якраз після тих спогадів приснився чоловіку сон. Йде назустріч дідусь. Побачив Дмитра і говорить:
– Приберися в будинку, і на подвір’ї також.
Дмитро відразу проснувся. Що дідусь хотів тим сказати? Порадившись із дружиною, вирішили в найближчі вихідні поїхати провідати оселю. В будинку ніхто не живе, продавати не захотіли, пам’ять. Інколи влітку приїжджають на декілька днів. Але цього разу не були вже три роки. Все ніяк не виберуться. Робота, діти, про відпочинок поки що не згадували. Але після того, як приснився дідусь, в перші вихідні поїхали.
Спочатку поїхали до будинку. Роздивлялися по сторонах, багато чого змінилося. Більше стоїть пустих будинків, заростають. Нарешті побачили свою оселю, і не впізнали. Стіни будинку вимальовані. На подвір’ї порядок, кури, качки ходять. Дмитро повернувся перевірити, чи правильно зайшли. Так це його подвір’я. Але не впізнати. Чисто, красиво, квіти посаджені, квітнуть. З дружиною переглядаються, що таке?
На подвір’я вийшов чоловік, років сорока, за ним жінка. У вікно на Дмитра з дружиною дивилися дві пари дитячих очей. Чоловік запитав, що їм потрібно. На що Дмитро відповів, що він власник садиби, а вони хто і як сюди потрапили. Жінка вийшла із за спини чоловіка і запросила їх пройти в будинок. Вона вибачилася, говорить, що все пояснить. Але не надворі, а в будинку. Зайшли в середину, чисто, навіть меблі нові з’явилися.
Познайомилися. Іван і Ганна живуть тут уже три роки. Коли вони заїхали в село, шукаючи пустий будинок, сусідка показала на цей. Говорить, що господарі з’являються один раз на рік влітку. От і вирішили пожити до літа, потім щось придумають. А господарі не з’явилися ні наступного року, ні пізніше. Тому і живуть Іван і Ганна на одному місці. Курей і качок завели. А привела їх сюди безвихідь.
Захотіли свою однокімнатну квартиру поміняти з доплатою на двокімнатну. Знайшли ріелтора. Той виявився шахраєм. Залишив їх без квартири і без грошей. Тому і шукали, де пожити, поки щось придумають. Тут їм подобається, тому залишилися. Під вечір Дмитро з дружиною провідали могилку дідуся. Вона стояла не прибрана, листя багато нападало. Вони навели порядок. З Іваном домовилися, що нехай живуть скільки потрібно. Навіщо пустувати будинку.
