Ніколи не знаєш, хто для тебе може стати спасителем та вірним другом, а хто лише прикидається білою овечкою, коли насправді ж є лютим та голодним вовком.
Мої батьки старалися та прагнули до цілі – відкрити свій бізнес. Так і сталося. Все своє дитинство я не знала горя та бідності. Дякуючи батькам, які спершу всього досягли, а потім привели мене в цей світ.
Дякуючи бізнесу в нас була велика квартира з хорошим ремонтом. В моїй кімнаті робили переміни, якщо я цього хотіла. Я й сама любила все фарбувати та складати, тому це було більше як забавка для мене, але батьки мені це дозволяли. Також і в мами і в тата були особисті автомобілі. А ще ми двічі на рік їздили на відпочинок за кордон.
Але історія зараз буде про двох сестер: сестру мами, тьотю Яну, та сестру татка, тьотю Аліну.
Тьотя Яна, мамина сестра, не має ні сім’ї ні дітей. Вона часто приходить до нас, допомагає мамі в побуті та в моєму вихованні. Мені не подобалося те, що вона завжди старалася мене виховувати.
Мені потім мама розказала, що колись тьотя Яна взагалі-то була заміжньою жінкою, проте чоловік в неї загинув. Ставши вдовою тьотя Яна відмовилася бачити біля себе ще когось. Не могла вона перестати кохати свого, нажаль вже покійного, чоловіка. Але ще мама сказала, що в них були прекрасні відносини. Як в романах пишуть. Кохання, яке хоче кожен. Зі взаємоповагою та розумінням, без неприємних моментів та з неймовірно великим щастям. Але щастя тривало не довго.
Мені було дуже шкода тьотю Яну, проте я все одно не дуже її любила. А от тьотя Аліна мені подобалася набагато більше. В неї був чоловік. Вона до нас часто приходила, вчила мене як правильно фарбуватися, щоб подобатися хлопцям, а ще завжди давала поради по відносинах, стилю і так далі. А ще навчила мене робити дуже прості, але красиві укладки та зачіски.
Ну ви зрозуміли, чому я, будучи дівчинкою, яка лише стала підлітком, любила її більше. Бо були схожі інтереси. Тьотя Яна ж привчала мене до чистоти та порядку, вчила правильно харчуватися і готувати відповідну їжу. Завжди казала, що краса починається з середини і якщо дбати про своє тіло, то і красивішою стати можна та ще й утримати цю швидкоплинну річ на довше.
Тьотя Яна завжди казала мамі: «Будь з цією Аліною обережнішою. Сама бачиш, що вона дитя вчить, так ще й якась слизька особистість вона». Я це часто чула, не спеціально підслуховуючи. Тоді я списувала все на, те що ці дві пані не долюблювали одна одну, проте виявилося в словах тітки Яни була правда.
В один день наше життя поділилося на «до» і «після». Татко загинув. Потрапив в автокатастрофу. Не він був винен, просто зіткнулися декілька машин, а потім все це місиво з машин вибухнуло. Мама впала в депресію, коли дізналася про інцидент. Мені ж на той час було всього чотирнадцять років. Вона ридала на взрид, а я тихо плакала, щоб мамі не було важко.
Тітка Яна ж підтримувала обох. Вона прекрасно знала, які слова потрібно казати в такій ситуації і як підтримати. Весь цей час вона гляділа за мною та за мамою. Нам всім було дуже важко. Проте Тьотя Аліна, у важкий для нас час, зникла з нашого життя та не давала про себе знати.
А потім, коли всі питання з похованням і так далі були вирішені та прийшов час спадкування – вона з’явилася ніби нічого і не було. Якось вона прийшла до мами та про щось з нею говорила. Як тільки тітка Яна почула їхню розмову, то одразу вмішалася та прогнала тьотю Аліну з нашого дому, замінила замки і наказала ніколи не давати їй ключі.
Коли я поцікавилася, чому тітка Яна так вчинила вона, розуміючи, що я достатньо доросла, щоб все зрозуміти, розповіла, що тьотя Аліна хотіла стати співзасновницею батьківського бізнесу та забрати як частину справи, так і частину нашої квартири та батькову машину. І вона майже досягла свого, коли скористалася маминим станом та давила, щоб та підписала документи. Слава богу тітка Яна вчасно вмішалася в їхню розмову.
Крім того тьотя Аліна налаштувала проти нас всю рідню по лінії батька і вони також захотіли отримати собі шматочок. Навіть в суд подавали, щоб відсудити хоч щось. Але виявилося тато, знаючи тітку Аліну та свою родину, написав заповіт, на випадок чого. Де все заповів мені та мамі. Тому ніякого відношення ні тьотя Аліна ні їхня родина до нашого майна та власності не мали.
А тітка Яна в усьому нам допомагала та підтримувала. Вона виявилася справді прекрасною тіткою. Просто я цього не хотіла помічати. Моя думка про неї кардинально змінилася. Як і думка про Аліну. Я не називаю більше її тіткою. Вона чужа для мене людина. Людина, яка хотіла скористатися см ертю власного брата, заради наживи.
