Кейсі, звичайна американка, як завжди, поспішала на роботу й серед усіх людей помітила безхатченка з добрими очима, що просив милостиню. Вона б мала через декілька хвилин забути його, але не змогла, а через кілька годин вона зустріла його у кав’ярні. Він стояв перед нею й рахував монетки, які зібрав. Дівчина помітила, що там було не більше двох доларів й вирішила, що вчинить інакше. Тоді вона попросила сісти його за її столик. Він відмовлявся й намагався знайти виправдання, але таки сів поруч з дівчиною.
Чоловіка навпроти Кейсі звали Кріс й він зі сльозами на очах поділився своєю історією з дівчиною. Про те, як бувши молодим й дурним він почав захоплюватися наркотиками й незабаром став залежним від них і тепер він ненавидить себе за те, що тоді дозволив собі таку слабкість. Потім він розповів їй, що довгий час прагнув стати людиною, якою могла б пишатися його померла від раку мама, але біль була надто сильною й він став безхатченком, що не може заробити на власний харч і у цьому винен тільки він.
Дівчина пригостила чоловіка смачним обідом й сказала, що, на жаль, мусить йти, бо незабаром у неї почнеться конференція, але чоловік попросив зачекати хвилинку. На шматку паперу, який він попрохав у неї, він швиденько щось написав, простягнув їй і сказав потім прочитати.
Кейсі взяла цей шматок паперу, почувши на півдорозі з кафе: «Дякую, і вибачте за мій жахливий почерк!».
Коли дівчина вже у таксі читала записку, то не могла стримати сліз. Кріс написав:
«Я хотів накласти на себе руки сьогодні. Але завдяки тобі я буду жити й виправляти свої помилки! Дякую тобі, прекрасна!»
Пам’ятайте про те, що одна ваша посмішка, добрий вчинок, чи вчасно простягнута рука можуть врятувати чиєсь життя! Не будьте байдужими до чужого горя й робіть добро, як Кейсі!
