Поки я працював на роботі, дружина мене цінувала, пилинки з мене здувала. Тетяна завжди слідкувала за тим, щоб я був ситим та тепло одягненим. На той момент нашій донечці було лише два роки. Єдиним годувальником в сім’ї був я.
Потім Софійка пішла до дитячого садочка, а Тетяна влаштувалася на роботу. Грошей побільшало. Але дружина тепер не мала часу на те, щоб дбати про мене. Згодом сталося те, чого ніхто не міг передбачити – мене звільнили. Багато кого тоді звільнили, бо керівник вирішив скоротити чисельність працівників. От тільки чомусь він звільнив тих, хто працював довше, а новеньких залишив. Що ж тут скажеш, молодим скрізь раді.
На той момент мені було сорок років та знайти нову роботу для мене стало важким випробуванням.
Ніхто не хотів мене брати на роботу, а якщо брали, то пропонували вдвічі меншу зарплату, ніж у мене була. Я не на смітнику себе знайшов, тож не погоджувався на абиякі варіанти.
Ставлення Тетяни до мене різко змінилося. Вона вже не переживала за те чи не голодний я, чи маю цілі шкарпетки. Я став для неї тягарем. Навіть їжу на мене вона готувала не завжди. Казала, що не встигає це зробити.
А після останньої нашої сварки дружина взагалі прогнала з дому. Сказала повертатися до батьків та щоб тепер вони мене годували. Нахлібників у себе вдома вона не потерпить. Мені не залишалося нічого, як повернутися до батьківського дому. Батьки не дуже зраділи моєму поверненню, адже у них вдома вже жив мій брат з дружиною та двома дітьми. Мені виділили куточок в батьківській кімнаті та я відчув себе наче квартирант. Та, хоча батьки й мовчали, по їх очах було видно, що моя присутність їх напружує.
Я почав шукати роботу у селі, але її там не було.
Одного разу я почув, як батьки намагаються домовитися з дружиною про моє повернення. Вони навіть гроші їй пропонували. Це просто в голові не вкладається. Добре, Тетяна, нас з нею не пов’язує одна кров, але ж батьки, як вони можуть таке робити?
Я не знаю, що робити, зараз знаходжуся в такій ситуації, що й не позаздриш.
