Ми з дружиною планували дітей в більш зрілому віці та сталося так, що наша донечка народилася через рік після нашого одруження. Вона стала нашим щастям. Батьки дружини цієї думки не поділяли.
Дружина увесь свій час витрачала на догляд за нашою маленькою принцесою. Та відпустка з трьох років протривала до шести. Згодом вона почала працювати віддалено. Та вже на роботу в офіс ні ногою. Дружина зізналася, що їй дуже подобаються працювати вдома.
На дорогу не потрібно витрачати ні часу, ні грошей. У разі потреби можна забрати Софійку раніше з садочка, паралельно з роботою легко доглядати за домом та готувати їжу. Мого заробітку вистачало на потреби сім’ї, тож дружина не переживала за малий заробіток, який був у неї спочатку. Згодом вона стала професіоналом у своїй справі та почала заробляти більше.
Лише теща як завжди була нею не задоволена. Вважаючи, що моя дружина не впорається, вона робила все, щоб опіку над онукою передали їй.
З першого дня вона зачастила до нас у гості. Одного разу, коли Вікторія Михайлівна уже пішла додому, дружина розридалася. Я запитав у неї що сталося та вона розповіла про неприємну розмову зі своєю матір’ю. Теща критикувала свою доньку через те, що вона після родів набрала вагу. Ну як так можна? Це ж природно. Ба, більше, вона почала натяками своїй доньці на те, що через зміни в її тілі я можу піти наліво. Тоді я заспокоїв дружину та сказав, щоб більше не слухала та не впускала свою маму до нас додому.
Коли Софійка відсвяткувала своє трьох-річчя, ми відвели її до садочка. Що тоді почалося… Теща прибігла миттю до нас, почала говорити, щоб ми її терміново звідти забрали, бо в садочку вона набереться купи хвороб, хай краще вдома сидить. Сказала, мовляв, якщо вам важко дивитися за дитиною, то приводьте її до мене, а то в садочку з вас тільки викачувати гроші будуть.
Але ми з дружиною уже прийняли рішення. Дитині потрібне спілкування з однолітками. Як же Софійка навчиться спілкуватися, якщо постійно перебуватиме з мамою і татом? Ось тому і дружина знайшла віддалену роботу, ми не могли дозволити, щоб бабуся ходила до садочка та діставала усіх своїми невірними домислами.
Тим більше, що Софійці в садочку дуже сподобалося, щодня вихователі давали нам її малюнки чи вироби з паперу, у нас тепер вдома цілий музей творчості Софійки. Так що наш з дружиною вибір був правильний.
