Мій брат поїхав з дому коли його забрали до а _pмії. А після знайшов роботу у місті, вступив до університету, знайшов дівчину та почав будувати родину. Все як у звичайних людей. Коли він поїхав я залишилася вдома. Мені тоді було тільки сімнадцять років. Батьки не захотіли мене відпускати до міста. Сказали, що хтось повинен залишитися з ними. І, як не прикро, мені було потім та я послухалася їх.
В мене так й не вийшло знайти чоловіка та збудувати свою родину. Все життя я прожила у селі разом з батьками. Працювала на місцевій фермі, допомагала, а коли не стало тата то й сама займалася великим господарством. Інколи, коли я починала думати про своє життя та те, як воно склалося, то мені хотілося плакати. Я бачила як живе мій брата та його родина коли вони на кілька днів приїздили до нас з мамою у гості. В них був гарний одяг, вони могли собі дозволити вирушити на відпочинок за кордон або на море, мали автомобіль. Їхні діти навчалися в університетах. А я тільки те й бачила, що працювати зранку до ночі, прибирати за коровами та поросятами й доглядати за мамою.
Рік тому мама сильно захворіла. Лікарі сказали, що в неї запалення легень. Вона відмовилася лягати у лікарню. Й після кількох тижнів хвороби, коли їй ставало то легше, то так погано, що доводилося викликати швидку її не стало. В цей час я постійно телефонувала братові та просила передати ліки або якось спробувати вмовити маму поїхати до лікарні. Гроші він вислав лише один раз. А коли мами не стало, то навіть не зміг приїхати на її похорони.
Ось так я й залишилася сама. Перших кілька днів навіть боялася сама спати у хаті. Не хотілося навіть вимикати світла. Через кілька тижнів приїхав брат з дружиною. Після холодних вітань вони почали розмовляти про спадок. Й тут я просто завмерла. Про який такий спадок вони розмовляють. Все життя я прожила з мамою та працювала на цій землі. Скільки поту та крові я вклала в господарство, яке тепер вони хочуть ділити. Я не витерпіла та висловила їм все, що думала з цього приводу. Ми посварилися, а братова дружина сказала, що будемо розбиратися у суді. А три дні тому мені прийшов лист від судді про те, що скоро буде розглядатися наша справа. Я не можу повірити, що мій рідний брат на таке пішов.
