Після того, як я сказав дружині, що її донька не моя відповідальність, правда про нашу родину нарешті стала явною.
Олег довгий час залишався неодруженим. Навіть його молодший брат вже мав сімю і дітей. Олегові не щастило він не міг знайти підхожої дівчини для шлюбу. Рідні чіплялися до нього з питаннями: коли ж святкувати його весілля? Сам Олег вже давно був готовий до змін у житті. Коли виповнилося йому 34, він вирішив, що час покінчити з самотнім життям.
Якось увечері у львівському нічному клубі Олег зустрів свого колегу, який прийшов туди з дівчиною. Вони невимушено заговорили.
О, Олеже, радий тебе бачити. Яка нагода?
Гарного вечора! Це моя подруга приїхала. Вирішили показати їй Львів.
Познайом нас.
Залюбки, це Соломія.
Вітаю у Львові, Соломіє, я Олег.
Дуже приємно, рада знайомству. Давайте дружити.
Маю надію, будемо друзями.
Соломія була стриманою, але відчувалася її впевненість і вихованість. В Олега зявилося відчуття ця жінка може стати його парою. Після тривалої розмови зясувалося, що Соломія виховує доньку-підлітка, котра навчається у школі. Спершу Олег мав сумніви, але згодом зрозумів, що це не проблема.
Вони почали жити разом, і спершу все складалося добре. Донька часто була зайнята школа, гуртки, музика. На канікули її відправляли до бабусі у Тернопіль.
Соломія не вважала за потрібне працювати, оскільки Олег достатньо заробляв і міг забезпечити родину. Та минув час і він зауважив, що Соломія почала ставити все більше вимог. Це вже були не просто витрати на продукти чи побут. Вона хотіла записати доньку на приватні уроки й додаткові гуртки.
Олеже, потрібні ще гривні на додаткові заняття. Можеш сьогодні дати трохи більше?
Добре, я підтримую розвиток дитини.
Та кожного дня Соломія просила більше. Ціни росли на очах. Терпіння Олега закінчилося. Він вирішив висловити свої думки.
Соломіє, вчора дзвонила класна керівниця. Збираються на екскурсію.
То що?
Хочу, щоб моя донька поїхала. Але це дорого. Не хочу, щоб вона лишилася осторонь. Усі інші батьки вже погодились. Чекають нашої відповіді.
Соломіє, мене втомили ці нескінченні витрати на всі гуртки та поїздки. Чому її батько не долучається до оплат?
Ти ж знав, що у мене є донька, погоджувався на це. Якщо вирішив бути жадібним, навіщо тоді був зі мною? Я розчарована!
Сказавши це, Соломія розплакалася й зачинилася у кімнаті. Олег, обміркувавши ситуацію, вирішив вибачитися й дав потрібну суму. Та неприємний осад лишився. Він не міг збагнути, чому справжній батько уникає обовязків. Олег знову почав розмову.
Соломіє, не ображайся, я не хочу сваритися. Поясни, чому твій колишній чоловік нічого не дає на доньку?
Я не беру його гроші. Мені вони не потрібні.
Я вважаю це несправедливим. Чому сторонній чоловік повинен підтримувати чужу дитину, а рідний навіть не цікавиться?
Ти називаєш себе стороннім? А я, наївна, думала, що для тебе моя донька рідна. Вірила, що ти добра людина.
Не звинувачуй мене. Я теж можу дорікати.
На здоровя. Я все одно не звертатимусь до колишнього. Не хочеш допомагати не треба! Сама зароблю. Але принижуватися не будемо. Якщо тобі цей тягар тяжкий, давай попрощаємось.
Чому так розгнівалася? Давай спокійно все обговоримо.
Я зараз не хочу про це думати. Йду відпочити. Можеш спати тут. Я не в настрої говорити.
Олег змушений був лягти на дивані. Він довго крутився, згадував розмову. Йому видавалося, що в Соломії занадто багато гордості, а проблеми й витрати з її донькою лише збільшаться з часом. Батько дівчинки живе своїм життям, його це не хвилює. Якось Олег побачив на ноутбуці Соломії фото її екс- чоловіка. Дорогий автомобіль, елітний одяг зовсім не бідний. Міг би допомагати доньці, якби Соломія попросила. Виходить, причина її гордість. Тому Олег вирішив поговорити з ним особисто.
Іноді, наша власна гордість чи страх зробити крок до примирення заважають знайти справжню сімейну підтримку і любов. Важливо не боятися шукати справедливість і спілкуватися відкрито, щоб не залишати напризволяще тих, хто нам близький.
