Після весілля дочка перестала з нами спілкуватися. Не хотіла брати слухавку, не приїжджала в гості, коли ж ми їхали до неї, навіть на поріг не пускала. Ми не розуміли, що сталося, адже нічим не образили ні її, ні її чоловіка. Ніхто не збирався нам нічого пояснювати, але точно можу сказати, що все це справа рук зятя

У нас з чоловіком були можливості для заможного життя. Одразу після весілля усі подаровані гроші ми вирішили вкласти у власну справу. Відкрили магазин дитячих іграшок. Усі молоді роки пішла на становлення своєї справи та невтомну роботу. Після 30 років я задумалася про дитину. Здала аналізи, пройшла обстеження та курс лікування. Довгий час нічого не виходило. Ми вже зневірилися. Якось дивно виходить ми відкрили магазин дитячих іграшок, а власної дитини не маємо.

Головне вірити та надіятися на краще. Завдяки своїй вірі в 32 роки я народила свою першу та єдину дитину – донечку Ангеліну. З дитинства ми давали їй усе необхідне для життя та навіть більше. Будь-яка забаганка виконувалася одразу, але на характер нашої донечки це ніяк не впливало. Вона росла скромною та відповідальною.

Далі була школа. Нескінченна кількість олімпіад, конкурсів, змагань у яких Ангеліна постійно брала участь та приносила додому переможні місця. Ми пишалися своєю кровинкою та постійно їй про це говорили. Закінчивши школу вона вступила до медичного університету. Довгих вісім років Ангеліна навчалася на дитячого лікаря.

Після інтернату ми допомогли донечці влаштуватися до місцевої приватної клініки. Щоб створити їй усі умови для комфортного життя, ми подбали й про домашній затишок, тому купили дочці власну квартиру та автомобіль. У свої 29 років Ангеліна мала все, що потрібно для життя. До всього ж вона встигала поєднувати роботу та викладацьку діяльність.

Здавалося, все в її житті склалося якнайкраще, а от з хлопцями їй не щастило. Ще зі студентських років Ангеліна зустрічалася з хлопцем. Вони були разом дуже довго, він навіть зробив доньці пропозицію. Ми вже готувалися до весілля, коли Ангеліна приїхала до нас з татом вся заплакана та розповіла, що наречений її зрадив. Той негідник зізнався їй, що весь цей час був із нею лише через гроші.

Після цієї ситуації Ангеліна зневірилася у чоловіках та перестала їм довіряти. Довго тривали страждання бідної дівчини поки вона знову не навчилася відкривати себе перед чоловіками. Роки швидко минали, тому Ангеліна стала непокоїтися, що так і залишиться самотньою. Після цього дочка стала активно шукати нареченого. Ходила на безліч побачень, кожного тижня зустрічалася з новим кавалером й таки знайшла того самого.

Спершу ми з чоловіком дізналися, що станемо дідусем та бабусею, а вже потім Ангеліна повідомила про весілля. Ми були на сьомому небі від щастя та нарешті заспокоїлися за майбутнє нашої дитини. Як згодом виявилося, даремно ми раділи.

Після весілля дочка перестала з нами спілкуватися. Не хотіла брати слухавку, не приїжджала в гості, коли ж ми їхали до неї, навіть на поріг не пускала. Ми не розуміли, що сталося, адже нічим не образили ні її, ні її чоловіка. Ніхто не збирався нам нічого пояснювати, але точно можу сказати, що все це справа рук зятя.

Я маю підозру, що тут не обійшлося без впливу сторонніх сил. Можливо в наш час вірити у магію та чаклунів наївно, але я не знаю чим ще пояснити таку ненависть збоку дитини. Не вірю я, що Ангеліна однієї миті змогла відмовитися від людей, що народили, виховали та дали їй квиток у щасливе життя.

Оцініть статтю
Дюшес
Після весілля дочка перестала з нами спілкуватися. Не хотіла брати слухавку, не приїжджала в гості, коли ж ми їхали до неї, навіть на поріг не пускала. Ми не розуміли, що сталося, адже нічим не образили ні її, ні її чоловіка. Ніхто не збирався нам нічого пояснювати, але точно можу сказати, що все це справа рук зятя