Після запитань доньки другокласниці я ще довго немогла заспокоїтись від сміху, адже навіть подумати не могла, що народжу таку кмітливу дитину!

Моя донечка — дуже кмітлива дівчинка. От тільки деколи вона цю кмітливість використовує проти мене ж.

Нещодавно я попросила її допомогти мені, поки я поралась на кухні з прибиранням. А Даринка в мене вже дівчинка достатньо доросла, щоб допомагати з неважкис прибиранням. Вже другий клас, як-не-як. 

Та от того дня Даринка не поспішала прийти до мене, коли я покликала її. Мені зацікавило, чому так, бо може в неї важлива якась справа є, а я її відволікаю.

Коли я зайшла до її кімнати, то побачила, що вона просто бачить нашого кота Маркіза. Звісно ж мені стало цікаво, чому вона бачить цього лінивого кота і ніяк не відгукується, коли я кличу її.

Я все очікувала почути, але не те, що Даринка видала! Потім з чоловіком ми так сміялись, що мало животи не надірвали. 

– Матусю, чому я маю бігти, коли ти мене кличеш? — з великимм зацікавленими оченятами запитувала Даринка.

– Тому що мені потрібна твоя допомога, сонечко.

– Але ти ж доросла та сильніша мене!

– Так, але я хочу, щоб ти мені допомогла, Даринка.

– А я не хочу! Ти казала, що дітей не можна ні до чого примушувати. То якщо ти кличеш мене прибирати, коли я цього не хочу, то виходить ти мене заставляєш? То ти тоді брехала, матусю?

– А? Що? Та ні, я… — Я так розгубилась, що така маленька дитина мене змогла в глухий кут завести, що навіть забула,як правильно говорити. — Сонечко, я просто хочу, щоб ти вміла подбати про порядок навколо себе. Всі люди мають вміти прибирати, щоб жити в чистоті.

– Але не всі люди прибирають! Он тато не прибирає!

– Ну татко ж на роботу ходить. 

– Ти також на роботу ходиш, але прибираєш, а татко ні!

– Ем… Ну… Ну татко просто не любить це робити та й в нього робота важча, тому він більше втомлюється.

– Наскільки важча?

– Ну десь на половину від моєї роботи.

– Але якщо тоді ти ще прибираєш, робиш зі мною уроки і готуєш їсти, то виходить ви обоє втомлюєтесь однаково і ваша робота однаково важка?

  • Тут я вже не знала що далі казати, до заплуталась і просто погодилась. Ввечері, коли чоловік прийшов із суботньої зустрічі з друзями, я все йому розповіла і ми від душі посміялись. Звісно, що Даринка вже спала і ми це робили дуже тихо, але з тих пір намагаємось прибирати та займатись побутом в рівних частинах, щоб Даринка також по нашому прикладу вчилась. 

Проте наскільки ж треба було бути кмітливою, щоб додуматись додати хатні справи до моєї роботи.

Оцініть статтю
Дюшес
Після запитань доньки другокласниці я ще довго немогла заспокоїтись від сміху, адже навіть подумати не могла, що народжу таку кмітливу дитину!
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.