Після запитань доньки другокласниці я ще довго немогла заспокоїтись від сміху, адже навіть подумати не могла, що народжу таку кмітливу дитину!

Моя донечка — дуже кмітлива дівчинка. От тільки деколи вона цю кмітливість використовує проти мене ж.

Нещодавно я попросила її допомогти мені, поки я поралась на кухні з прибиранням. А Даринка в мене вже дівчинка достатньо доросла, щоб допомагати з неважкис прибиранням. Вже другий клас, як-не-як. 

Та от того дня Даринка не поспішала прийти до мене, коли я покликала її. Мені зацікавило, чому так, бо може в неї важлива якась справа є, а я її відволікаю.

Коли я зайшла до її кімнати, то побачила, що вона просто бачить нашого кота Маркіза. Звісно ж мені стало цікаво, чому вона бачить цього лінивого кота і ніяк не відгукується, коли я кличу її.

Я все очікувала почути, але не те, що Даринка видала! Потім з чоловіком ми так сміялись, що мало животи не надірвали. 

– Матусю, чому я маю бігти, коли ти мене кличеш? — з великимм зацікавленими оченятами запитувала Даринка.

– Тому що мені потрібна твоя допомога, сонечко.

– Але ти ж доросла та сильніша мене!

– Так, але я хочу, щоб ти мені допомогла, Даринка.

– А я не хочу! Ти казала, що дітей не можна ні до чого примушувати. То якщо ти кличеш мене прибирати, коли я цього не хочу, то виходить ти мене заставляєш? То ти тоді брехала, матусю?

– А? Що? Та ні, я… — Я так розгубилась, що така маленька дитина мене змогла в глухий кут завести, що навіть забула,як правильно говорити. — Сонечко, я просто хочу, щоб ти вміла подбати про порядок навколо себе. Всі люди мають вміти прибирати, щоб жити в чистоті.

– Але не всі люди прибирають! Он тато не прибирає!

– Ну татко ж на роботу ходить. 

– Ти також на роботу ходиш, але прибираєш, а татко ні!

– Ем… Ну… Ну татко просто не любить це робити та й в нього робота важча, тому він більше втомлюється.

– Наскільки важча?

– Ну десь на половину від моєї роботи.

– Але якщо тоді ти ще прибираєш, робиш зі мною уроки і готуєш їсти, то виходить ви обоє втомлюєтесь однаково і ваша робота однаково важка?

  • Тут я вже не знала що далі казати, до заплуталась і просто погодилась. Ввечері, коли чоловік прийшов із суботньої зустрічі з друзями, я все йому розповіла і ми від душі посміялись. Звісно, що Даринка вже спала і ми це робили дуже тихо, але з тих пір намагаємось прибирати та займатись побутом в рівних частинах, щоб Даринка також по нашому прикладу вчилась. 

Проте наскільки ж треба було бути кмітливою, щоб додуматись додати хатні справи до моєї роботи.

Оцініть статтю
Дюшес
Після запитань доньки другокласниці я ще довго немогла заспокоїтись від сміху, адже навіть подумати не могла, що народжу таку кмітливу дитину!