Віталій був красивим хлопцем. Високого зросту, чорняве волосся, виразні карі очі, що аж переливаються на сонці. В його голосі було щось заворожуюче, хотілося, щоб він ніколи не стихав й продовжував говорити. Веселої вдачі та зі спокійним характером. Багато дівчат крутилося поруч нього, але жодна не припала до душі.
Навчаючись на четвертому курсі університету, хлопець брав участь в одному семінарі. Спільно із викладачем та ще декількома студентами вони поїхали до іншого університету, щоб виступити та взяти участь в інших обговореннях. Тоді то Віталій і закохався. Дівчину звали Вікторія. Вона була надзвичайно красива й впевнена в собі. Манера триматися вільно, видно, що вона отримувала задоволення, коли опинялася в центрі уваги. Від неї важко було відірвати погляд й вона прекрасно знала про це.
Сором’язливим Віталік себе ніколи не вважав, а тут чи не вперше в житті все ніяк не наважувався підійти, щоб познайомитися. Схоже Вікторія помітила його муки, тому зробила перший крок. Дівчина запропонувала влаштувати екскурсія по місту. Все одно виступи закінчилися, а повертатися у свою альма-матер вони будуть лише завтра.
Цілий день пара провела разом. Гуляли парком, смакували морозивом, цитували свою улюблену поезію та обговорювали ключові моменти в деяких книгах. Коли почало сутеніти настав час повертатися. Віталій не хотів аби цей день закінчувався, Віка дивилася на нього гіпнотично. Перед гуртожитком вони обмінялися номерами телефонів й розійшлися, але не надовго. Уже наступних вихідних Віталій знову приїхав аби зустрітися зі своєю дівчиною. Обоє насилу витерпіли закінчення навчання й влітку одружилися.
Вибрали місто для проживання, орендували квартиру, влаштувалися на роботу й облаштовували свій побут. Віталій чи не одразу помітив, що Віка не хоче задовольнятися малим. Вона взагалі не мала поняття, що таке економія. Коли вони ходили до магазину, щоб закупити продукти на тиждень, вона обирала все найкраще: червону рибу, чорну ікру, кілограми авокадо, креветки, дорогий сир. Віка ніколи не запитувала чи має хлопець гроші на це все. Якщо вона чогось хоче, значить чоловік кров з носа – повинен задовольняти її потреби.
Пів року Вікторія відверто тринькала усі їхні заощадження, в той час, як Віталій втомився шукати черговий підробіток. Останньою краплею стали парфуми. Вона замовила собі оригінальний аромат, який обійшовся йому у 5 тисяч гривень. На ці гроші можна було оплатити комунальні послуги за місяць. Тоді то він і вирішив поговорити з дружиною.
Віка все сприймала в штики й переходила на крик. Віталій намагався зберігати спокій, але ж він не залізний. Вони так посварилися, що Віці зробилося зле. Дівчина випустила із рук флакончик зі своїми парфумами. Вони розбилися, вся квартира просочилася ароматом квітів та цитрусу. Чоловік не встиг второпати, що сталося, як побачив дружину, що лежала біля його ніг. Віка втратила свідомість. Він ще ніколи так сильно не хвилювався. Хвилини, які швидка їхала до них здавалися йому вічністю.
Віку привели до тями, виміряли тиск, її оглянули. Віталій не чув про що вона говорила з лікарем, в голові постійно крутилася думка: «Це все через тебе. Обіцяв робити її щасливою, а сам завівся через якісь дурнуваті парфуми». Віку забрали до лікарні, Віталіку дружина наказала залишатися вдома. Все одно він їй нічим не допоможе. Він не спав усю ніч й із самісінького ранку побіг по крамницях, щоб знайти ті самі парфуми. До дружини він поїхав з великим букетом квітів та парфумами.
Вона вийшла йому назустріч, дещо бліда, але бадьора.
-Пробач мені, благаю, я був таким дурнем! Я готовий купувати тобі ці парфуми кожного місяця, тільки більше не лякай мене так страшно – він обійняв свою дружину з усієї сили.
-Ти у мене дійсно дурник! Навіщо гроші витрачав? Нам тепер потрібно економити, тому що попереду значно важливіші покупки.
-Тобі щось потрібно? Ти тільки скажи – я все організую!
-Не мені, а нам. Ми скоро станемо батьками!
Віталій не тямив себе від радості. Він підхопив дружину на руки й кружляв у повітрі, поки вона не попросила опустити її на землю.
