– Добрий день, Дмитре Миколайовичу! Вам треба терміново приїхати сюди. Хлопчик потрапив у аварію, йому потрібна невідкладна допомога.
– Біжу, Руслано, біжу!
До лікарні під’їхав автомобіль, звідти похапцем вибіг чоловік. Тато постраждалого кинувся до хірурга зі злістю і докором:
– Де ви катаєтесь? Невже не знаєте, що життя мого сина на волосинці? Тут кожна хвилина важлива, кожна секунда. А якби ваша дитина була на місці моєї, так само б плелися, як черепаха?
Лікар нічого не відповів. Лише глянув на незнайомця і пішов вдягати спец.одяг. Операція йшла довго і була стомливою для всього персоналу. Нарешті головний хірург вийшов і мовчки попрямував до ординаторської. Навіть не глянув на батька, що чекав під дверима.
Тоді вийшла медсестра, яка вже й повідомила йому, що все пройшло добре, загроз для життя хлопця більше немає.
– Я щасливий! Я вірив, що все так і буде. Але ось цей ваш лікар. Як він може бути таким хорошим спеціалістом і такою неприємною людиною?
– Ви що? Не кажіть так. Дмитро Миколайович просто чудова людина. Просто зараз складний період його життя. Взагалі не знаю, як він справляється із таким горем, ще й на роботу приходить.
Річ у тім, що декілька днів тому загинув його син. Сьогодні ховали вранці. А він відразу після прощання з сином кинувся рятувати вашого.
