Антон і Олександра зустрічалися три роки. За цей час дівчина закінчила інститут, знайшла собі роботу, де добре платять і в плані кар’єрного росту також можна сподіватися. Вона давно для себе вирішила, що заміж вийде тільки за Антона. Кохає його, і взагалі з ним легко і навіть думки збігаються.
Антон працює п’ять років. За цей час зумів трохи накопичити грошей. Адже плани на майбутнє в нього великі. Спочатку весілля. Батьки в нього старенькі, тому допомоги від них не чекати, а зі сторони коханої навіть питати не буде. Вирішив достигнути все сам, так і тримається. Знає, що в батьків Олександри гроші є, але є ще двоє молодших братів від дівчини. Тому особливо на них розраховувати також не приходиться.
Антон помічає, що Олександра чекає, коли вже він запропонує одружитися. Але чоловік все ніяк не вирішить, чи потрібно це йому. Наразі він повільно заощаджує кошти, а коли одружаться, то на сімейне життя витрати більші. Все вирішив романтичний вечір, на який запросила Олександра. При свічах вона повідомила коханому новину, що чекає дитину. Антон удав, що дуже зрадів цьому, тому відтягувати одруження немає сенсу.
Поселилися вони у квартирі, яка дісталася Олександрі від бабусі. Такий приємний сюрприз. Антон не знав, що в коханої квартира є, це якось вдарило по його самооцінці. Чому Олександра не признавалася раніше про квартиру? Запитав у неї. Дівчина здивовано дивилася на коханого:
– Це весільний подарунок. Тато з мамою не говорили мені, що квартиру тримають для мене. Але я рада, що нам є де жити.
Антон заспокоївся, та після весілля зрозумів, що поквапився. Не так уявляв собі сімейне життя. Олександру постійно нудить, готувати їжу не може, відразу біжить у ванну кімнату. Постійно лежить, чекає, щоб Антон ходив навколо неї. Чоловік не знав, що то вагітність тяжко дається, а не примхи дружини. Але назад нічого не вернути. Де й ділося кохання.
Віднині Антон пізно приходив додому, на вихідні шукав причину, щоб піти кудись. Станом Олександри не цікавився. Та дружина вже й сама помітила холод зі сторони чоловіка. Думала, що після народження дитини все стане як раніше. Тому терпеливо чекала, не влаштовувала сварок.
Коли народилася донечка, обидві бабусі по черзі були в пологовому будинку біля Олександри. На запитання, де Антон? Його мама відповідала, що готує місце для новонародженої, що все гаразд. Та Олександра не вірила. Не може люблячий чоловік жодного разу не з’явитися в пологовому будинку. Але в неї так. Додому забрати приїхали обидві мами з татами. Антон не з’явився.
Вдома його також не було. Скільки телефонувала, слухавку не бере. Вдома одна з малою донечкою, добре, що мама зі свекрухою допомагають, а так одній важко.
Антон появився вдома через тиждень після того, як Олександра приїхала з пологового будинку. Не привітався, не поглянув на донечку. Приїхав перевдягатися. Від нього пахне чужими жіночими парфумами. Дружина не стала сваритися, сказала. Щоб збирав речі і йшов від неї.
Плакала мама, плакала свекруха, просили Олександру одуматися, простити Антона. Все налагодиться, тільки потерпіти потрібно. Та дівчина невблаганна, достатньо, натерпілась.
