У мого старшого брата давно вже є сім’я та діти. Василь постійно підганяв мене, казав, що було б добре, якби наші діти гралися разом.
Після мого одруження Василь з дружиною та дітьми часто приходили до нас.
Мені ці візити не дуже подобалися, але Оксана раділа, що їй вдалося потоваришувати з моїми родичами, тож нічого проти таких візитів не мала.
Ми радо приймали гостей.
Згодом у нас народився синочок та Василь з сім’єю почали заходити до нас рідше. Вони розуміли, що нам зараз не до гостей.
Але коли синочок трішки підріс, вони почали знову приводити до нас своїх дітей.
Хочу зазначити, що у них два хлопчики та вони доволі шумні, справжні розбишаки. Матвійку не вдавалося поспати вдень. Це вже починало нас нервувати. Вночі ми не спали, вдень також не було спокою.
Оксана м’яко натякнула дружині Василя, що їм варто утриматися від походів до нас у гості. Але родичі сказали, що вони не до чужих людей ходять, а до своїх. Та й далі почали ходити до нас в гості.
Коли сину виповнився 1 рік, батьки Оксани подарували йому чудовий велосипед на виріст. Такий велосипед підходив для хлопчика 5-ти років, але тесть з тещею хотіли, щоб у нас він був на майбутнє.
Василь тоді сказав, що у його сина немає велосипеда та попросив покористуватися нашим велосипедом.
Мене тоді не було вдома та Оксана дала цей велосипед брату.
Вже пройшло 5 років, а вони його так і не повернули. Коли я пішов до брата, з’ясувалося що цього велосипеда давно уже немає. Їх син настільки його зіпсував, що довелося віддавати велосипед на металолом.
Я став вимагати, щоб брат купив новий велосипед для мого сина, а Василь наче мене не чув. Ми дуже сильно посварилися та перестали спілкуватися. Не потрібні мені такі родичі.
Діти, якщо хочуть, хай спілкуються між собою, але я з братом спілкуватися більше не бажаю.
