Моя колега по роботі була дуже заклопотана тим, що їй ні з ким залишити дітей. У нас на роботі намічався новорічний корпоратив. Марина нещодавно повернулася до своїх обов’язків після декрету. Сталося так, що вона розлучилася з чоловіком коли донечці було два роки. Крім Аліни у них є ще син Микита, йому вісім років. Після розлучення чоловік моєї колеги повернувся у своє рідне місто. Батьки Аліни живуть в селі.
Аліна сказала, що не зможе прийти на корпоратив, а я стала переконувати її не ставити життя на паузу тільки через те, що у неї мала дитина.
– Ну а що робити? З ким я маю їх залишити? – бідкалася колега.
– В нашому місті є служба, яка пришле тобі хорошу няню. Подумай над моєю пропозицією. Я дам тобі їх номер телефону. Моя сестра постійно викликає няню, якщо їй потрібно кудись піти. Тобі добре і їй добре, гроші заробить.
Аліна сказала, що вона має подумати, а наступного дня попросила у мене номер телефону тієї служби, я з великим задоволенням дала їй номер.
Коли настав новорічний корпоратив, Аліна була дуже щаслива від того, що їй нарешті вдалося кудись вирватися. А то вона або на роботі, або з дітьми. Ми чудово повеселилися. Аліна поїхала додому о пів на десяту. Хотіла побути довше, але переживала як там її діти.
Наступного понеділка я запитала у колеги як їй сподобалися послуги няні. Аліна почала сміятися та розповіла що відбулося після її повернення.
Значить заходить вона додому, по всій квартирі розкидані іграшки, таке враження, що пройшовся ураган. Микита з сестричкою сидять на підлозі в кухні та дивляться мультик, а в кімнаті в дитячому наметі спить няня. Вона лежала згорнувшись калачиком посеред м’яких іграшок.
Її син Микита встав, пішов в кімнату, розбудив няню та сказав, щоб вона приходила до них гратися ще.
