Мене мама народила в сорок два роки. В ранньому дитинстві різницю між молодими мамами й моєю, я не помічала. Коли підросла, також особливих відмінностей не відрізняла, можливо через те, що це моя мама.
Я завжди брала приклад із вчинків своєї мами, і завжди, і в усьому вона права. До речі сказати, тато не брав участі в моєму вихованні. Скільки пам’ятаю, зі мною завжди була мама. І те, як ми спілкувались говорило, що вона сучасна, можна говорити з нею на актуальні теми. Я завжди пишалась своєю мамою, і тільки до неї йшла за порадою.
Побутує думка, що в зрілому віці не треба заводити дітей. Так, як чоловіки мало уваги приділяють пізно народженим дітям, і весь тягар домашнього клопоту лягає на плечі жінок. На таку тему можна посперечатися, адже і в молодих сім’ях не завжди проходить все гладко. Є молоді чоловіки, яким байдуже до своїх дітей і вони не беруть участі у вихованні.
Але коли сім’я бажає своїх дітей, і не важливо по скільки їм років, це їх вибір, щастя материнства, батьківства. Все, що я хотіла сказати, ваш вибір тільки за вами. І що б хто не говорив, але щастя в наших дітях, це наше майбутнє. Якщо так вийшло, що зважились народити в зрілому віці, дай боже вам здоров’я виростити своїх дітей. А дітям дарувати вам тільки радість на багато, багато років. От і все, що я хотіла вам сказати.
